Корупційний марафон. Що відомо про нові справи НАБУ проти нардепів від "Слуги народу"

Паралельно із військовим конфліктом на Півдні та Сході та обстрілами прифронтових і тилових міст в Україні продовжується політичне життя. А разом з ним продовжується і діяльність антикорупційних органів, яка в нинішніх умовах є тісно пов’язаною із політичними перипетіями.

Зокрема, якщо ми говоримо про Верховну Раду України. Так, на початку цього тижня Національне антикорупційне бюро оприлюднило інформацію про завершення розслідувань та оголошення підозри у низці кримінальних справ. Характерною особливістю цих кримінальних справ є те, що їхніми фігурантами є народні депутати України. Причому не просто собі нардепи, а пов’язані із чинною владою.

Хто ж потрапив у добрі, але справедливі руки детективів НАБУ? І яка ще одна особливість пов’язує усіх трьох, хоч формально вони зараз перебувають в різних депутатських структурах? На цьому варто зупинитися детальніше.

Три кримінальні справи проти нардепів

Почнемо за НАБУшною хронологією і нагадаємо про затримання нардепа, який регулярно не з’являвся на судові засідання у своїй справі. Справа ця, до речі, дійшла до суду ще 2022 року, але розглядається досі. І нардеп досі не відвідує суд. Обвинуватили цього нардепа у отриманні 558 тис. грн неправомірної вигоди:

"Ця сума становила 30% вартості договору на постачання системи ультразвукової діагностики, укладеного комунальним підприємством – лікарнею в місті Житомирі – з приватним підприємством. Кошти призначалися за вплив на посадових осіб лікарні задля визнання цього підприємства переможцем публічної закупівлі".

Наступним героєм, точніше, героїнею НАБУшного понеділка стала народна депутатка, яка, за наявною у антикорупційних структур інформацією, не просто собі займалася відкатами, а працювала у складі цілої злочинної групи:

"Учасники групи запропонували бізнесмену за $250 тисяч організувати накладення санкцій Ради національної безпеки і оборони України на компанію конкурента".

Як бачимо, санкційні механізми у певних ситуаціях можна використовувати для вирішення приватних бізнес-проблем.

Третьому герою нашої статті оголосили підозру у справі, де фігурували так звані "кол-центри". Ні, депутат сам їх не організовував, але, як пояснили у НАБУ, допомагав їхнім власникам уникнути відповідальності:

"Нардеп, прикриваючись боротьбою з діяльністю так званих "кол-центрів", попросив у особи, яку вважав причетною до їхньої діяльності, понад 1 млн дол. США неправомірної вигоди. За це він обіцяв використати свої повноваження для втручання в діяльність одних "кол-центрів" в інтересах цієї особи та не перешкоджати роботі інших". Тобто, по суті, кришував їхню роботу. Крім цього, нардепу пригадали легалізацію 12 незаконних мільйонів гривень через фіктивні папірці.

Хто ці герої і що у них спільного

Що ж об’єднує усі ці історії? По-перше, прихід усіх цих персонажів до влади. Звісна річ, НАБУ не може опублікувати їхні прізвища – але в ЗМІ досить легко і просто вирахували усіх трьох. Отже, по порядку – це (за неофіційною, звісна річ, інформацією!) Сергій Кузьміних, Анна Скороход і Микола Тищенко. А об’єднує їх дві характерні деталі.

По-перше, усі вони зайшли до Верховної Ради на хвилі захоплення Володимиром Зеленським. Бо представляло це тріо партію "Слуга народу". Звісно, пройшов час – і зараз у фракції "СН" залишається один Кузьміних. Тищенка виключили з партії, а у Раді він числиться позафракційним. А Скороход уже знайшла собі нову компанію, депутатську групу "За майбутнє". Та це ще не все, що об’єднує їх усіх.

Ці поки-що-нардепи – не списочники. Все тріо отримало депутатські мандати, вигравши вибори на конкретних округах. Кузьміних здобув перемогу на окрузі №67 – це Чуднівський район Житомирської області. Скороход перемогла на окрузі №93 – це Київщина, Переяслав і Ржищів, Миронівка і Кагарлик. А Тищенка привели у Раду мешканці столиці – бо його округ №219 розташований на території Святошинського району міста Києва.

Тож у цих випадках ми маємо не просто нерозбірливість українських виборців загалом – а конкретних людей, в конкретних містах і селах, які голосували за конкретних кандидатів. І, на нашу скромну думку, мають нести конкретну політичну відповідальність за свій вибір. А ще – мають зробити конкретні політично-електоральні висновки.

Висновки ж щодо усіх цих історій були зроблені давно. Ще 2019 року один із колег, очільник пафосного видання, досвідчений журналіст у своїй статті, присвяченій результатам тогорічних парламентських виборів писав про те, що Україна стоїть на порозі якісно нової Верховної Ради. Звісна річ, він мав на увазі дещо інше, бо той текст був цілком пафосним і оптимістичним. Але зараз, сім років по тому, можна говорити про те, що ми справді отримали якісно нову Раду. От тільки якість її – воістину нижче плінтуса.

І висновки з цього мають зробити усі. Перш за все виборці, хоча б оцих трьох округів. А суди повинні довести справи до логічного завершення, виписаного у Кримінальному кодексі України.