Черкащина без голови. Чому облрада не об'єдналась навколо кандидата у пікселі

Черкаська область – регіон, м’яко кажучи, далекий від нинішньої повномасштабної війни. Практично уся територія області захищена від сухопутного вторгнення Дніпром. Але при цьому наявність на території Черкащини стратегічно важливих підприємств, наприклад, Канівської ГЕС (а влітку, коли атомні електростанції мають пройти період ремонту і, відповідно, відключення – саме система гідроелектростанції стає одним із основних елементів енергетичної інфраструктури України і об’єктом атак російських ракет та дронів), змушує приглядатися до цього регіону уважніше.

До того ж Черкаська область уже пів року залишається без легітимного обраного керівника – очільника обласної ради, яким був Анатолій Підгорний. Звісна річ, є виконувач обов’язків, він же перший заступник Роман Сущенко – але для укріплення стабільності та уникнення зайвих проблем і ризиків облрада давно мала б обрати собі нового повноцінного керівника.

І тут маємо проблему, яку депутати досі не спромоглися вирішити. Про це і поговоримо детальніше.

Конфлікт опозиції і влади, за якими спостерігають "Черкащани"

Для початку наголосимо на тому, що Черкаська область – це один із тих регіонів, де маємо не просто проблемну коаліцію, а ще й конфлікт інтересів опозиції та влади. Принаймні, якщо говорити про загальноукраїнський рівень.

Справа в тому, що коаліція у обласній раді складається із трьох політичних сил. Основна – це локальна партія "Черкащани" (класичний місцевий політпроект, який не має амбіцій на щось за межами регіону, але тут, на місці, має популярність і надійні позиції), а також дві загальноукраїнські політсили, "Європейська Солідарність" та "Батьківщина". При цьому "Слуга народу" перебуває в опозиції – але, як ви розумієте, голова обласної адміністрації так чи інакше представляє в області регіони Банкової, тобто тієї самої "Слуги народу".

І це перша проблема, яку доводиться так чи інакше вирішувати. Чи то усім депутатським фракціям, чи то очільнику ОВА Ігорю Табурцеві. Чи, можливо, іншим персонажам, які формально не беруть участі у процесі, але фактично мають серйозний вплив на частину депутатського корпусу. Тут ми говоримо, зокрема, про міського голову обласного центру Анатолія Бондаренка.

Як і чому пролетів Тарасенко

Справа в тому, що першим кандидатом на посаду наступника Підгорного був представник "Черкащан" Валентин Тарасенко. Але його не обрали, бо, за чутками, навіть у самій коаліції ця персона мала неоднозначну репутацію.

Втім, місцеві ЗМІ писали тоді, що причиною є аж ніяк не політичні, а економічні розбіжності – бо призначення Тарасенка нібито лобіював один із аграрних гігантів, але частина фракції зайняла позицію на користь опонентів і не стала підтримувати посилення цієї бізнес-структури.

Процес вибору прийнятної кандидатури затягнувся, хоча після певного моменту такий персонаж начебто і був знайдений. Ним став Євгеній Курбет, який очолював місцевий військкомат, працював у Міністерстві оборони, а в обласну раду потрапив під прапорами партійного проєкту "За майбутнє". Навіть встиг покерувати тамтешньою фракцією.

Так домовилися чи знову ні?

Вважалося, що Курбет – це цілком прийнятна, компромісна і консенсусна кандидатура. На публіку пояснювали вибір людини у пікселі тим, що нині в країні війна, у такий час на чолі обласної ради потрібен саме персонаж із військовим поглядом на актуальні події. Та з першої спроби, ще у жовтні, обрати пана Євгенія не вдалося.

Як і очікувалося, не дали свої голоси "Черкащани" (зокрема, депутати, близькі до агрорхолдингу). А "Європейська Солідарність" виставила свого кандидата, В’ячеслава Бабенка – він мав стати єдиним опонентом Євгенія Курбета. Показово, що головна коаліційна фракція не просто не стала висувати свого кандидата, але і "компромісну фігуру" не закликала підтримати. Імовірно, саме через це Курбет не набрав кількох потрібних голосів (у одному з голосувань не вистачило взагалі одного голосу).

І от знову усе звелося до того, що ситуативні домовленості кількох фракцій не закінчилися нічим кращим, як знову запропонувати кандидатуру Євгенія Курбета. Щоправда, як зазначали у неофіційних коментарях місцеві депутати, цього разу "Черкащани" нібито мали підтримати Курбета – принаймні, стільки депутатів від фракції, щоб їх вистачило для успішного результату голосування.

Очікувалося, що він не буде єдиним кандидатом, а "Європейська Солідарність" знову запропонує В’ячеслава Бабенка. Хоча, як вважалося, Бабенко навряд чи міг би скласти конкуренцію Курбету. Тож питання, за великим рахунком, залишалося те саме – чи вдасться Табурцю і компанії (голова ОВА уже заявляв, що підтримує кандидатуру Курбета; таку ж позицію зайняв і мер Черкас Бондаренко) схилити на свій бік хоча б частину "Черкащан".

Одним із ключових аргументів був, як ми вже сказали, військовий бекграунд Євгенія Курбета. Також йому на руку мали зіграти аполітичність і формальна відстороненість від різних політичних сил (із "За майбутнє" він вийшов ще до початку цієї епопеї). Словом, ситуація складалася так, що саме зараз у Курбета з’явився реальний шанс очолити обласну раду.

Знову без голови

Хоча, як показували попередні голосування – домовленості у Черкаській обласній раді мають властивість випаровуватися перед самісіньким голосуванням. Тож вітати пана Євгенія було ще зарано. Все ж далеко не усі бажали побачити його на чолі облради – що, у свою чергу, і зіграло вирішальну роль під час сесійного засідання.

Засідання, на якому, по-перше, другим кандидатом став не очікуваний Бабенко, а заступник голови облради Сергій Лісовий. Втім, він досить швидко взяв самовідвід. Тож Курбет залишився сам-один серед претендентів на посаду. Залишалося лише пройти процедуру голосування і…

І її не відбулося. Депутати взагалі не дійшли до цього пункту. Формальна причина – банальна, відсутність потрібної кількості депутатів у залі. А щодо фактичної сторони питання, то тут, як писали місцеві ЗМІ, знову зіграли закулісні інтриги – які начебто вилилися у "бонус" для частини депутатського складу задля відсутності на сесії. Тож історія триває. І коли та чим вона завершиться – максимально незрозуміло.