"Томагавки" для України: як це змінить хід війни

Українські Збройні сили за час повномасштабної війни отримала воістину величезну номенклатуру західного, перш за все американського озброєння. Усе починалося ще перед вторгненням російської армії із переносних протитанкових ракетних комплексів Javelin. Далі були значно серйозніші зразки озброєння та військової техніки, аж до танків Abrams та літаків F-16.

Зараз уже йдеться про легендарні крилаті ракети великої дальності BGM-109 Tomahawk. Поки що американська сторона, в особі перш за все президента Дональда Трампа, робить досить двозначні заяви щодо можливої передачі ЗСУ цих ракет. Але, зважаючи на усі попередні випадки, – рано чи пізно дійде і до цього.

Поки що варто розглянути детальніше, чим важливі ці ракети, де і як вони використовувалися, і як їхня поява чи навіть інформація про появу у складі Збройних сил України змінить хід нинішньої повномасштабної війни.

Зброя для Холодної війни

Зазначимо для початку, що ракета BGM-109 Tomahawk – це той класичний випадок, коли чудово зроблена зброя використовується не одне десятиліття, лише регулярно модернізовуючись в тактичному смислі, а стратегічно залишаючись на озброєнні у фактично тому вигляді, якому і була створена.

Ідея "Томагавків" з’явилася на порядку денному у Сполучених Штатах Америки на початку 70-х. Це був час, коли американська та радянська влади шукали можливість налагодити більш-менш мирне співжиття, що буквально за кілька років викристалізується у поняття "розрядка (детант)". Здавалося б, навіщо потрібні крилаті дозвукові ракети великої дальності у такій ситуації.

Але коли 1983 року BGM-109 з’явилися на світ, ситуація в світі різко змінилася через радянське вторгнення у Афганістан. Саме 1983 року президент Сполучених Штатів Рональд Рейган назвав Радянський Союз "імперією зла", а ця "імперія" під керівництвом попередника Володимира Путіна, КДБіста Юрія Андропова, збила на Далекому Сході пасажирський "Боїнг", який летів із США до Південної Кореї.

Словом, продовження роботи над Tomahawk’ами чітко продемонструвало, що, попри всі тимчасові домовленості із країною, центром якої є Москва, не треба забувати і зупиняти розвиток власного озброєння. Хоча, треба визнати, по території СРСР ці ракети ніколи і не били. Втім, повоювати американським військовим (матросам, бо початково "Томагавки" задумувалися як ракети, які запускатимуть тільки з підводних та надводних кораблів; це уже в ХХІ столітті ідея наземних пускових установок, яка, в принципі, існувала з самого початку, але не була пріоритетною, дійшла до свого логічного завершення) за допомогою індіанських топірців – а саме це і значить слово "томагавк" – все ж довелося.

Де і як використовувались "Томагавки"

Першим військовим конфліктом, у якому Збройні сили США використали BGM-109, стала операція "Буря в пустелі", або війна в Перській затоці. Тоді в 1990-1991-му роках американці запустили по іракських об’єктах 282 ракети. (Ще 15 або не стартували, або відмовили відразу після старту.) Усі вони влучили у заплановані цілі. Цей перший випадок став одним із наймасовіших і найуспішніших в історії цих крилатих ракет.

Наймасовішим же став кейс із операцією 1998 року "Пустельний лис", коли США та Велика Британія знову воювала з Іраком, аби унеможливити створення режимом тодішнього диктатора Садама Хусейна зброї масового знищення. Тоді з американських кораблів та субмарин запустили 370 крилатих ракет Tomahawk, з них не влучили у цілі лише 13.

Практично усі випадки використання "Томагавків" якраз і стосуються Близького Сходу чи Північної Африки (Лівії, де 2011-го було використано понад 200 екземплярів цього озброєння). Але був один військовий конфлікт з використанням BGM-109 і у Європі. 1999 року американська армія (і частково британська, зі своєї субмарини; Британія є єдиним закордонним оператором цієї американської зброї) завдала 218 ударів по військових та стратегічних об’єктах на території Югославії у відповідь на геноцид косовських албанців.

А востаннє ці ракети американці використовували зовсім нещодавно – для ударів по хуситах у Ємені та іранських ядерних об’єктах у Натанзі та Ісхафані. Тож, як бачимо, Tomahawk’и активно і успішно використовуються уже понад три десятиліття.

Чому Трамп роздумує і тягне час

Саме їхня ефективність, треба визнати, і налякала російську сторону. Це підтверджує і незвично нервова реакція Кремля (звісно, не пряма, а через підконтрольних персонажів). Російська влада чудово розуміє, що проти "Томагавків" у них немає реальної протидії, бо система протиповітряної оборони РФ поганенько справляється навіть з українськими дронами, які є значно простішими і зручнішими цілями для збиття.

Збивати BGM-109 країні-агресору фактично нічим. Це у Кремлі чудово розуміють. І розуміють наслідки ударів ракет, бойова частина яких у найгіршому для Росії варіанті становить близько 450 кілограмів – тобто на порядок більше за те, що прилітає з дронами. Якщо навіть досить скромні на фоні цієї зброї безпілотники створили неймовірні проблеми нафтогазовій галузі РФ, то ракетами можна знищити її (і не тільки її) повністю.

Саме тому, скоріш за все, Дональд Трамп і не поспішає форсувати події, розводячи свою звичайну балаканину про можливість передачі. Фактично він дає можливість Володимиру Путіну зупинитися, натякаючи на можливі проблеми у випадку, якщо він не захоче припиняти війну. Слова американського президента треба розцінювати у такому ключі – "Владімір, у тебе уже зараз справжня бензинова криза, не кажучи вже про загальноекономічні проблеми. А я ж можу надати Україні таку зброю, яка погіршить для тебе ситуацію у кілька разів. Тому, поки я думаю, тобі краще зупинитися".

Та не схоже, що Путін сам візьме і зупиниться. Тож, скоріш за все, Україна таки отримає і "Томагавки". А вже по яких об’єктах їх використати – питань не буде. Вони давно визначені й уже регулярно опрацьовуються тими засобами, які зараз є під рукою у Сил оборони України.