Військові дії в Курській області: що буде з транзитом газу?
За словами головнокомандувача ЗС України Олександра Сирського, від початку наступу в Курській області українські війська взяли під контроль 1150 квадратних кілометрів російської території, на якій розташовано 85 населених пунктів. Максимальна глибина просування – 35 км. На підконтрольних територіях створено військову комендатуру. Місто Суджа, через яке йдуть постачання російського газу до Європи, також під контролем українських військових.
Термін дії договору України з Росією про транзит газу до Європи спливає в останній день поточного року, і Україна вже заявила, що не планує його продовжувати. Але несподіваний захід ЗСУ на територію Росії і просування українських військ, що продовжується, цілком може призвести до того, що постачання російського газу європейським клієнтам припиниться набагато раніше.
При цьому зупинка постачання газу може статися не обов'язково з ініціативи української сторони, яка, судячи з багатьох повідомлень, встановила свій контроль над газовимірювальною станцією в Суджі. Це цілком може влаштувати і Росія, щоб представити українську владу світу як збіговисько безвідповідальних та непередбачуваних персонажів. Зрештою, самі по собі військові дії несуть загрозу руйнування технічних засобів, які забезпечують прокачування газу – адміністративні будинки газорозподільної станції в Суджі вже постраждали.
У 2022 році припинила роботу транзитна станція в Сохранівці Ростовської області РФ – через початок широкомасштабного наступу Росії та з російської ж ініціативи. Станція в Суджі – на сьогодні єдина, якою російський газ надходить до Європи.
До лютого 2022 найбільш залежними від українського транзиту були Австрія, Словаччина, Угорщина, Словенія, Хорватія, Італія, Молдова. Після російського вторгнення більшість країн Євросоюзу суттєво скоротили споживання газу з Росії. Хорватія, Словенія та Молдова повністю перейшли на постачання з інших джерел – у Молдові лише так звана Придністровська республіка залишається клієнтом Газпрому та української газотранспортної системи. Потреби в газі решти країни покриваються за рахунок постачання з Європи. Угорщина отримує російський газ через Туреччину. Словенія та Італія купують газ в Алжирі.
Як і раніше, залежними від українського транзиту залишаються Австрія і – найбільшою мірою – Словаччина, через яку йде та сама гілка трубопроводу, яка починається в Суджі. Австрія може повністю перебудуватися на газ європейського походження і вже в процесі такого переходу. Словаччина заявила, що вимагатиме від Європейського консорціуму постачальників газу взяти під контроль пункт перекачування на російсько-українському кордоні, якщо подальший транзит газу до Європи опиниться під загрозою. Поки не ясно, чи захочуть учасники Європейського консорціуму підтримати Словаччину і в чому може бути практичне значення такої підтримки для них та для ЄС. Але саме російський газ є найважливішим фактором, який визначає проросійську позицію словацького прем'єр-міністра Роберта Фіцо.
Альтернативою українському транзиту газу – у разі його повної зупинки – може стати імпорт газу з Азербайджану. Італія вже частину своїх газових потреб покриває за рахунок такого імпорту. Але в масштабах Європи йшлося б про обсяги близько 20 млрд кубометрів на рік, а технічних засобів для таких постачань Азербайджану зараз просто немає, у кращому разі на ці показники можна буде вийти 2027 року.
Наразі транзит російського газу через Україну триває в тому ж режимі, що й до початку воєнних дій у Курській області. Російський Газпром у перші дні після початку Курської операції ЗСУ заявив, що не планує зупиняти постачання. А український оператор ГТС підтвердив, що газ до Європи йде. Незначне падіння обсягів перекачування газу спостерігалося першого дня українського наступу. Наразі показники оновилися до колишніх 42 млн кубометрів на добу. Росії такі обсяги постачання приносять близько 5 млрд доларів на рік.
