Баланси та компроміси. Як живе Полтавська міська рада під керівництвом молодої військової
У Полтаві завершилася затяжна політична й управлінська криза. Нагадаємо, що з початку повномасштабної війни й до недавнього часу робота міської ради була паралізована через деструктивну та проросійську позицію тодішнього мера Олександра Мамая. Він та його команда ігнорували вимогу опозиційних депутатів збільшити підтримку військових і переселенців, через що сесії міськради майже не збиралися. Мамай керував містом через "ручний" виконком, на якому протягував вигідні собі рішення.
Торік у грудні Мамай отримує підозру, а вже в березні 2023-го його визнають винним у корупції по скандальній "справі домогосподарок". Тоді розслідування встановило, що мер працевлаштував двох своїх хатніх робітниць до комунальної організації "Інститут розвитку міста", щоб не сплачувати їм зарплатню з власної кишені. Мамай отримав умовний термін: 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік, а також заборону протягом 1 року обіймати керівні посади.
Виконувачем обов’язків мера став секретар міськради від "ЄС" Андрій Карпов (блогер "Полтава"). І попри те, що Мамай уже не займав мерського крісла, його система продовжувала функціонувати. Як писав Regionews, Карпов волів просто не помічати цієї системи або насправді не надто прагнув її позбуватися. Адже люди, розставлені Мамаєм на ключові посади у міській владі та комунальних підприємствах, залишалися там, де й були. Це ще більше поглибило кризу, і єдиною можливістю вивести міськраду з політичного паралічу було перезавантаження й очищення від членів команди Мамая.
Наприкінці липня цього року депутати звільняють Карпова й призначають секретарем міської ради – в.о. мера найбільш компромісну кандидатуру – Катерину Ямщикову, депутата від "Слуги народу", волонтера й військового медика.
Заміна секретаря поклала край тривалому протистоянню опозиції з екс-мером Мамаєм та його командою. Колишні опоненти стали тимчасовими союзниками. Принаймні зараз так можна стверджувати.
15 вересня відбулася перша і поки єдина сесія міської ради під головуванням Ямщикової. Депутати вперше за півтора року продемонстрували наявність широкої коаліції та проголосували за майже всі питання зі 150-ти на порядку денному. Навіть за земельні та сфери містобудування, які місяцями лежали на полиці.
Призначення Ямщикової – безпрецедентний для країни випадок, адже керівником обласного центру стала представниця військових і волонтерів. Звісно, це додало молодому політику морального авторитета, але аж ніяк не гарантує повної свободи дій.
Після "скинення" Мамая і Карпова новому секретареві доводиться балансувати між різними групами впливу. Власне, з цієї причини і затягнулося проведення вищезгаданої сесії міськради, яка відбулася аж через півтора місяці з моменту призначання Ямщикової.
Уся складність її роботи насамперед криється у форматі самої коаліції. Вона надто строката. По-перше, йдеться про найчисельнішу фракцію "За майбутнє", яка повністю підконтрольна голові обласного осередку партії та нардепу із Кременчука Юрію Шаповалову. Свої "хотілки", хоч і не публічно, висуває також фракція "Рідне місто", яку очолює колишній голова Полтавської ОДА та екс-керівник обласної ради Олександр Удовиченко.
Крім того, у коаліції – депутати від "Партії простих людей" разом із одіозним Сергієм Капліним, обрані від "ОПЗЖ" позафракційні депутати, депутати від "Свободи" та деякі від "Європейської Солідарності". Гіркоти додає також той факт, що Ямщикову підтримує лише половина фракції "Слуга народу". Інша половина перебуває в негласній опозиції й часто використовує проти неї "френдліфаєр".
Ба більше, створюється враження, що інтереси окремих учасників коаліції є дещо сумнівними з погляду дотримання антикорупційного законодавства. Однак, відверто кажучи, зупинити їх Ямщиковій вдається не завжди.
Як приклад можна згадати скандальну історію з нанесенням дорожньої розмітки. У вересні міське управління ЖКГ уклало договір на 11 млн грн із компанією "Трансдорком", що належить екс-директору комунального підприємства "Декоративні культури" Олексію Харченку, члену команди Мамая. При цьому комунальники мали всі шанси зекономити бюджету 2-4 млн грн, але двічі скасували тендери, на який заходили не ті учасники.
Ще один яскравий приклад – купівля реагентів для шкільних кабінетів хімії. Міський департамент освіти планує замовити реагенти із переплатою в 500 тис. грн у фірми, яка є фігурантом кримінального провадження.
До проектів міськради виникають питання і щодо їхньої доцільності під час війни. Наприклад, у серпні міськрада замовила за 3 млн грн розроблення проєкту нової тролейбусної лінії до полтавського мікрорайону Огнівка, про запуск якої говорять уже останні 10 років.
Крім того, у Полтаві накопичилося забагато кейсів з розроблення/коригування проектної документації, які стали такою собі "ямою", куди зливають бюджетні кошти. За останні 7 років полтавські міські управління та департаменти накопичили понад 300 нереалізованих проєктів, заплативши за розробку їх 3 млн доларів.
Очевидно, що та корупційна система, яку Мамай вибудовував роками, частково продовжує жити, але все ж таки варто відзначити й певні позитивні кроки Ямщикової. Їй вдалося зупинити кілька скандальних закупівель та робіт.
Наприклад, у серпні ритуальне комунальне підприємство планувало замовити три катафалки по 2,7 млн грн за штуку, хоча абсолютно аналогічну автівку інші міськради в України купували по 1,5 млн грн. Тендер скасували.
Не менш скандальна історія трапилася з ремонтом тротуарів на центральній вулиці міста. Підрядник на замовлення управління ЖКГ зрізав придатний асфальт, а замість нього клав бруківку. Після скарг полтавців Ямщикова зупинила ремонт.
Новий секретар також викорінила давню "мамаївську" традицію дарувати дітям набори першокласників, що по факту є непрямим підкупом електорату. Вищезгаданий департамент освіти планував замовити набори з переплатою у ФОПів, зареєстрованих за тиждень перед початком тендеру. Конкурс скасували, а кошти спрямували на ремонт укриттів у школах.
У принципі, закрити тендерні скандали чи хоча б мінімізувати їхню кількість можна, замінивши управлінців, які дискредитували себе участю у можливих корупційних оборудках. Але на цьому етапі виникають проблеми, адже керівники міських департаментів, управлінь і КП є представниками партій-учасниць коаліції й пручаються навіть при натяках на їхню відставку.
Наприклад, начальник транспортного відділу Віталій Животенко відмовився добровільно звільнитися на тлі заяв міських перевізників про вимагання з кожної маршрутки по 9-16 тис. грн за "кришування". А керівниця земельного управління Оксана Левченко навіть подала позов проти Полтавської міської ради та вимагає скасувати реорганізацію управління, яка дає змогу її звільнити.
Втім, певні кадрові успіхи Ямщикова може записати на свій рахунок. На останній сесії міськради депутати призначили нових заступників мера: Тетяну Бардіну (розвиток старостатів) та Володимира Чередниченка (ЖКГ) – представників команди "Слуга народу", та Ольгу Величко – представницю команди "За майбутнє" та нардепа Юрія Шаповалова, хоча офіційно вона є депутатом Полтавської облради від "Слуги народу". Частково оновився і керівний склад деяких важливих комунальних підприємств, які займаються благоустроєм, освітленням вулиць та харчуванням школярів – посади отримали представники "Слуги народу", а також "Рідне місто".
При цьому кадрові питання стали черговим яблуком розбрату всередині самої фракції "Слуга народу". Голова фракції та депутат Антон Ярмолюк вимагав звільнити ще трьох "ручних заступників Мамая". Однак, як він заявив, цей проект рішення відхилили нібито за вказівкою Ямщикової. Зробимо невеликий відступ і зазначимо, що насправді такі заяви Ярмолюка – це наслідок певної образи, оскільки той і сам розглядався на посаду секретаря. До того ж, сама фракція розділена на три табори: умовна "група Ярмолюка" з чотирьох депутатів належить до сфери впливу підприємця Леоніда Гонтара, ще четверо депутатів, включно з подружжям Ямщикових, орієнтуються на підприємця і також депутата міськради від "СН" Сергія Іващенка, ще один депутат співпрацює з нардепом Шаповаловим.
За наявності нинішньої широкої коаліції "група Ярмолюка" не створює серйозних проблем для Ямщикової. Але ми їх згадуємо, адже формально тепер вони є своєрідною опозицією, яка хоч і не загрожує їй прямою війною, але як мінімум намагатиметься шкодити.
А ось із ким добре у Ямщикової складаються стосунки, так це з обласною владою. Здебільшого завдяки тому, що начальник Полтавської обласної військової адміністрації Дмитро Лунін був ініціатором перезавантаження влади в місті та заміни Мамая на представника президентської партії, а тепер зобов'язаний підставити плече новому секретарю.
Лунін говорить, що ще рано підбивати підсумки, адже попереднє керівництво знищувало роками ключові сфери міста і на їхнє відновлення необхідний час. При цьому деякі позитивні моменти в роботі Ямщикової він уже бачить: "Хочу відмітити: це повна співпраця із обласною адміністрацією у багатьох напрямах, Катерина буває тут чи не щодня, відвідує наради, засідання, координаційні штаби, вона увійшла в штаб оборони області, чого не було при минулому керівнику. Вона направила усі ресурси, щоб доробити оборону міста. І я бачу, що є результати. Посилилася робота щодо захисників та захисниць, це підтримка військових. Я дуже вдячний, що вона звернула увагу на проблеми медицини: в багатьох лікарнях не було у достатній кількості ліжок, засобів кондиціонування та охолодження приміщень".
У принципі, для міста це дуже добрий знак, адже після Революції Гідності у Мамая не складалося з жодним главою області, що завжди гальмувало низку важливих інфраструктурних проектів. Наразі, за словами Луніна, місто та область намітили важливі проекти, зокрема реконструкцію дитячої міської лікарні та відкриття нового міського ЦНАПу.
Перші два місяці роботи Катерини Ямщикової дійсно продемонстрували певні позитивні зрушення. Але глобально в нового секретаря залишаються три ключові проблеми.
Перша – відсутність власного кадрового резерву та команди, щоб замінити чиновників Мамая. Новому секретареві навіть не допоміг її місцевий аналог програми "Ліфт", яку на початку президентства ініціював Володимир Зеленський і яка голосно провалилася.
Друга – відсутність будь-якої програми розвитку міста. За два місяці громадськості так і не представили ні стратегії, ні пріоритетних кроків. Найімовірніше, ми такого плану не побачимо й найближчим часом, адже Ямщиковій буде не до цього. Вона наразі чекає на другу дитину. З цим ми можемо лише привітати Катерину, але поки що залишається незрозумілим, як їй вдасться поєднувати материнство та свою посаду.
Третя і найголовніша проблема – в умовах такої строкатої коаліції надто складно балансувати. Особливо, коли партнери просувають і лобіюють ініціативи, в яких уже при першому погляді відчувається корупційний присмак.
Хоч "сокира війни" між фракціями міськради поки що надійно зарита, але всі учасники коаліції чекають, коли партнери спіткнуться раніше за них. Ямщиковій доводиться рахуватися з цим, адже саме балансування і визначає результативність її як секретаря. А роботи в неї дуже багато, адже Мамай залишив по собі широку корупційну клоаку, яка продовжує функціонувати. Тому полтавці поки не особливо вірять у неминучі позитивні зміни.
