Санкційний батіг США: кого наступним відшмагає Вашингтон

Давно не було такого, коли вжиття управлінням з контролю за іноземними активами міністерства фінансів США (OFAC) додаткових заходів проти конкретних персон або організацій одночасно коментували і глава американського Мінфіну, і очільник зовнішньополітичного відомства Сполучених Штатів. Тобто історія із потраплянням під санкції США сімох українських громадян та чотирьох інформаційних ресурсів не є рядовою та матиме серйозні наслідки як для самих фігурантів нового санкційного списку, так і для українсько-американських взаємин в цілому. Тим більше що після інаугурації президента Джо Байдена відносини Вашингтона з Києвом й так зазнають суттєвих оновлень, які наразі де-факто розпочинаються не з пропозицій якихось уявних пряників, а із застосування дуже конкретного батога.

Кому не до жартів

"Колишні чиновники українського уряду Костянтин Кулик, Олександр Онищенко, Андрій Теліженко та нинішній народний депутат України Олександр Дубінський публічно виступили або приєдналися до Деркача для скоординованого поширення та пропаганди оманливих і необґрунтованих звинувачень щодо політичного кандидата з США. Вони неодноразово виступали з публічними заявами для поширення дезінформації про те, що офіційні особи уряду США брали участь в корупційних угодах в Україні", - йдеться в гучному повідомленні Мінфіну США від 11 січня.

Настільки докладних пояснень для введення санкцій "стосовно осіб, пов’язаних з Росією", годі було й чекати. Тут чітко і ясно розписана головна претензія до позафракційного українського нардепа Андрія Деркача – випускника Академії ФСБ РФ, чий батько Леонід Деркач за часів президентства Леоніда Кучми очолював СБУ. А саме: він, на думку офіційного Вашингтону, є російським агентом із багаторічним стажем, котрий разом із доданими до нового санкційного списку його соратниками "з 2019 року використовували засоби масової інформації США, платформи соціальних мереж в США та впливових осіб США для поширення оманливих і необґрунтованих звинувачень в тому, що нинішні та колишні офіційні особи США причетні до корупції, відмивання грошей і незаконного політичного впливу в Україні".

Реакція на це найбільш медійних "соратників Деркача" не забарилася. Так, депутат минулих скликань Верховної Ради Олександр Онищенко видав у себе в Facebook серію постів, в одному з яких взагалі вивів себе коханого на глобальний світовий рівень, написавши, що "в Америці почали атаку на Трампа, а також на людей, які звинувачували сина Байдена в корупції, я опинився в їх числі". Хоча американський Мінфін приземлив його зовсім не головну роль до такої констатації факту: "Онищенко, який переховується від українського правосуддя за звинуваченням в корупції, надав відредаговані аудіокопії передбачуваних аудіозаписів розмов між колишніми українськими та американськими чиновниками, які Деркач опублікував в період з травня по липень 2020 року для дискредитації офіційних осіб США та здійснення впливу на вибори в США".

Діючий ж нардеп Олександр Дубінський почав у соцмережі наполягати, що, мовляв, "брехливі доноси шабунят і всіх інших подібних аферистів з приводу нібито мого зв'язку з Деркачем, тимчасово, в силу об'єктивно складної ситуації в США, дозволили корупційним паразитам реалізувати чергову аферу". А також став комусь погрожувати "подальшими діями, що носитимуть юридичний характер", та доводити наступне: "Я ніколи не буду маріонеткою для країни-агресора або для наших євроатлантичних "партнерів". Але від нього вже почали шарахатися як від прокаженого його колеги по парламентській фракції "Слуга народу". А голова Львівської ОДА Максим Козицький взагалі закликав керівництво президентської партії дати оцінку ситуації. І, схоже, це лише початок процедури публічного остракізму.

Зашморг для Деркача

Отже, введення американським Мінфіном санкцій проти нардепа Дубінського, який дуже близький до Ігоря Коломойського, та інших скандальних знайомців цього олігарха - біглого Онищенка і експрокурора ГПУ Кулика (саме він склав компанію Деркачу на епохальній пресконференції в червні 2020-го про "зовнішнє управління України", приперченій скандальними аудіозаписами) - стало дуже чітким сигналом з-за океану: жарти з Вашингтоном для декого закінчилися. А долучення в цей санкційний список оточення головного розповсюджувача "плівок про Байдена" Андрія Деркача (як "частини пов'язаної з Росією мережі іноземного впливу") лише додало до нього особливо токсичний знак оклику.

Між іншим, персональні санкції проти самого Деркача почали діяти ще у вересні минулого року під аналогічним соусом "спроб втручання та підриву президентських виборів у США у 2020 році з боку інших держав". Тоді американський міністр фінансів Стівен Мнучін висловився більш ніж зрозуміло: "Андрій Деркач та інші російські агенти застосовують маніпуляції і шахрайство у спробах вплинути на вибори у США та інших державах". Цього разу Мнучін також був жорстким та категоричним: "Російські кампанії дезінформації, націлені на американських громадян, є загрозою нашій демократії. Сполучені Штати будуть продовжувати агресивно захищати цілісність наших виборчих систем і процесів".

Утім, з окремим коментарем з приводу нових українських фігурантів санкційного списку Вашингтона виступив також керівник Держдепу Майк Помпео, що додало ще більшої ваги події. Причому голова американського дипломатичного відомства не став добирати всіляких дипломатичних виразів. "Вони публічно виступали разом або пов‘язували себе з Деркачем через координоване поширення та просування оманливих чи необґрунтованих звинувачень, що стосувались політичного кандидата в США. Вони неодноразово виступали з публічними заявами, просуваючи зловмисний наратив, що посадовці США займались корупцією в Україні", - докладно розтлумачив Помпео причини введення санкцій проти сімох українських громадян та чотирьох інформаційних ресурсів.

Можливі наслідки

Тобто всім стало ясно: б’ють американці саме через так звані "плівки Деркача", на яких записана розмова кількарічної давнини людей, чиї голоси схожі на голоси тодішніх президента України Петра Порошенка та віцепрезидента США Джо Байдена. І розправою над одним лише Деркачем справа явно не обмежиться, тепер черга дійшла до його найближчого оточення і керованого ними медійного бізнесу. Адже всі чотири інформаційні компанії – "Ера-Медіа", Only News, NabuLeaks та "Скептик" - дуже тісно пов’язані з цим нардепом, а "Ера-Медіа" - взагалі давно і безпосередньо.

Решта три сайти, де активно крутили "плівки про Байдена", перебувають під управлінням близького до Деркача політолога Петра Журавеля. Американський Мінфін характеризує його в якості "ключового члена медіа-команди Деркача, який діє як медіа-менеджер Деркача і є адміністратором веб-сайту NabuLeaks - наріжного каменю платформи для впливу Деркача на вибори". Ще два фігуранта санкційного списку – Дмитро Ковальчук та Антон Симоненко – давні деркачівські помічники, а колишнього співробітника українського посольства в США Андрія Теліженка називають організатором зустрічей Деркача з американцями "для розповсюдження брехливих заяв про корупцію в Україні".

Одним словом, все найближче деркачівське оточення потрапило під роздачу за посильну допомогу своєму шефу, якого Вашингтон ще до офіційного приходу у президентське крісло Байдена обклав, по суті, зі всіх боків. І кожен, хто колись мав справи з Деркачем, тепер взятий Штатами "на олівець". Живі приклади чому – і Кулик, і Онищенко, і Дубінський, які тепер весь час будуть озиратися та матимуть серйозні проблеми з фінансовими установами практично у всьому світі. Першим же кандидатом на власну порцію санкційного батога США виглядає покровитель всіх трьох Коломойський, котрий давно намагається вирішити власні проблеми за океаном, бо має там бізнес. Тепер всі його старання можуть одним махом піти, як то кажуть, коту під хвіст.

Зрештою, останні події – це складний виклик для всієї української влади і особисто для Володимира Зеленського. Особливо зважаючи на дуже погані стосунки Офісу президента із патронованим Вашингтоном НАБУ, ускладнені справою заступника Андрія Єрмака Олега Татарова. Відмовчатися цього разу Банковій навряд чи вдасться, але струнка лінія поведінки в цьому скандалі нею, судячи з усього, ще не визначена. Хоча від цього фактично залежить успіх українсько-американського стратегічного партнерства у всі найближчі роки президентства Байдена.