За красивою обгорткою: чому Сухомлин не вирішує мегапроблеми Житомира із транспортом та водопостачанням

"Перше – вдалося дати людям надію на зміни, бо в Житомирі багато років нічого не змінювалося. Друге – інфраструктура почала змінюватися. Третє – ми пишемо стратегію й закладаємо візію того, яким має бути місто за 5-10 років", – про такі три своїх досягнення за час мерства відзвітував міський голова Житомира Сергій Сухомлин в одному із доволі презентаційних інтерв’ю. Тоді ж він серед найбільших інновацій у місті назвав перехід на світлодіодне освітлення, введення у комунальному транспорті електронного квитка та модернізацію водоканалу.

Хоча насправді всі ці здобутки забезпечувалися не завдяки винахідливості мерії, а через виділення солідних грошей із Державного фонду регіонального розвитку України та шляхом надання Житомиру не менш об’ємних міжнародних кредитів. І все це залучалося в часи віцепрем’єрства Геннадія Зубка – житомирянина та старого-доброго знайомця Сухомлина. Але навіть у таких надкомфортних фінансових умовах градоначальнику не вдалося вирішити дві ключові для житомирян мегапроблеми – транспортну та із нормальним водопостачанням. Бо швидке їхнє розв’язання, схоже, не входило ані у стратегію, ані у візію чинного мера.

Тролейбусні парадокси

Житомирський голова у загорнутому в красиву обгортку своєму звіті за 2019 рік похвалився багато чим, зокрема й "сталою мобільністю транспортної інфраструктури". Проте такого конкретного хаосу із транспортом, який спостерігається останні роки, не пам’ятають навіть житомирські старожили. Рух комунального транспорту в Житомирі повністю дублюють приміські маршрути, в яких, само собою, немає жодних валідаторів, якими так пишається Сухомлин. Та й там, де ця система електронних квитків діє, вона дуже незручна для пасажирів і особливо пільговиків, хоча на її впровадження пішло з міського бюджету, між іншим, понад 20 млн грн.

Але менше з тим, бо є в цій сфері питання важливіші. Приміром, в місті досі немає нової затвердженої автобусної мережі – її вже який рік поспіль все ніяк не можуть в мерії розробити. А все, певно, тому, що головну ставку у розвитку комунального транспорту їхній головний шеф зробив на придбання нових тролейбусів. І, знову ж таки, за гроші Європейського банку реконструкції та розвитку, який прокредитував житомирську транспортну програму на суму в 9,5 млн євро. У підсумку переможцем тендера із закупівлі 49 тролейбусів торік стала білоруська компанія "Белкомунмаш", вигравши його в української корпорації "Богдан".

Утім, такий нібито хепі-енд в розв’язанні транспортної проблеми раптом став супроводжуватися кількома тролейбусними парадоксами. По-перше, дуже розтягнута в часі закупівля нових тролейбусів абсолютно не змінила їхню реальну кількість на маршрутах, відтак саме комунальне підприємство "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" (ТТУ) так і залишилося катастрофічно збитковим. Наприклад, рік тому до завершення 2019-го ТТУ Житомира не вистачало понад 50 млн грн, а в цьому році через кількамісячні жорсткі карантинні обмеження в роботі громадського транспорту такі збитки будуть на порядок вищими.

На другий же тролейбусний парадокс під назвою "До і після весняного карантину" звернули свою увагу житомирські експерти з транспортних питань, навіть виклавши у соцмережі чітку та всім зрозумілу інфографіку з цього приводу.

Кругообіг мутної води

Ще інтенсивніший біг по колу спостерігається в діях міської влади Житомира для вирішення чи не найбільшої проблеми міста – водної. Як відомо, якість тутешньої питної води є однією з найгірших в країні, бо головним і безальтернативним водним джерелом для житомирян залишається водосховище "Відсічне", яке сильно замулене, а рівень води у ньому час від часу опускається до критичної межі.

Більше того, у серпні 2016 року вже за мерства Сухомлина НКРЕКП оштрафувала "Житомирський водоканал" за порушення ліцензійних умов на етапах очистки води і транспортування стічних вод на очисні споруди та зобов’язала водоканал усунити ці порушення максимум до квітня 2017 року. Проте вже в травні 2018-го стався викид нечистот та хлорки в річку Тетерів з труб водоканалу, а збиток, нанесений екологічній системі був оцінений в 7,5 млн грн.

При цьому сам директор водоканалу Андрій Нікітін до останнього заперечував очевидне – причетність свого підприємства до скидання нечистот. Житомиряни тоді на позачерговій сесії міськради зажадали звільнення Нікітіна, але мер Сухомлин проігнорував це прохання громади. А вже через два місяця, коли скандал дещо улігся, взагалі подовжив контракт із цим же директором водоканалу ще на два роки.

Офіційним поясненням причини для такого рішення була "незамінність" Нікітіна під час реалізації проєкту щодо реконструкції очисних споруд водоканалу, що здійснює словенська компанія Esotech за 13,6 млн доларів, виділених Світовим банком в якості кредиту. А неофіційно в Житомирі подейкують, що міський голова разом із близьким до себе директором водоканалу вже завели в цей проєкт під кодовою назвою "Очистка" свої компанії на субпідряд, а також одноосібно визначають, де необхідне обладнання для нових очисних споруд купляти. І це, нагадаємо, на суми в сотні мільйонів гривень.

Із всього вищенаведеного напрошується один невтішний висновок. Виходить так, що реальна мерська "стратегія" в подоланні найбільших житомирських негараздів цілком зрозуміла - їхнє вирішення має стати нескінченним, що дозволить із року в рік і на тому ж самому "засвоювати кошти" у багатомільйонних масштабах. І єдиною ключовою умовою для цього є безперервне перебування Сухомлина в кріслі міського голови Житомира.