Вибори в "Дії": ризик, який Україна не може собі дозволити

Мовляв це вирішить всі питання.

Один із аргументів – це те, що Естонія голосує онлайн двадцять років. А ми маємо кращий цифровий сервіс, отже питання суто технічне.

Але чи це так? Давайте розбиратися

Естонський досвід справді унікальний і вартий уваги. Перше юридично зобовʼязуюче інтернет-голосування там провели у 2005 році на місцевих виборах.

Далі був довгий шлях поступового нарощування довіри. Mobile-ID у 2011 році, застосунок перевірки власного голосу у 2013 році, Smart-ID у 2025 році. На парламентських виборах 2023 року онлайн подали понад 313 тисяч голосів, і цифровий канал уперше став основним.

Механіка проста лише на вигляд, а насправді він складний і не схожий на голосування в "Дії".

Спершу виборець шифрує бюлетень, далі підписує його кваліфікованим підписом. При цьому він може переголосувати скільки завгодно разів, а паперовий бюлетень у день виборів анулює всі електронні.

Саме це і є головним захистом від примусу.

Тепер про те, чого прихильник цієї ідеї не розказують.

Верховний суд Естонії двічі, у 2019 та 2023 роках, констатував невідповідність виборчого закону конституційним вимогам. Академічні дослідники неодноразово знаходили вразливості, які підривають саме ту індивідуальну перевірюваність, що є фундаментом довіри до системи. Наскрізна перевірюваність не досягнута досі, і суперечка про неї триває два десятиліття.

А головне, онлайн-голосування перетворилося на партійне питання. Реформісти отримують понад шістдесят відсотків своїх голосів через інтернет, їхні опоненти – близько тридцяти. Далі все розгортається абсолютно передбачувано. Кожні вибори завершуються скаргами до суду і соціологією про недовіру.

Тепер накладіть цю картину на Україну. Естонія має близько мільйона виборців, компактну територію і не має війни.

Ми маємо окуповані території, мільйони людей за кордоном, мільйони переміщених усередині країни і реєстр виборців, який не відображає реальності.

Ми маємо противника, для якого дискредитація саме такого голосування є ідеальною інформаційною операцією. Йому навіть не потрібно нічого зламувати. Достатньо переконливо заявити, що зламав, і підкріпити це кількома фальшивими доказами.

І ось тут ми доходимо до суті. Технологія в цій історії не є вузьким місцем – "Дія" цілком здатна ідентифікувати людину і зафіксувати її волевиявлення.

Проблема лежить у зовсім іншій площині. Вибори мають визнати ті, хто їх програв, і зробити це без жодних застережень.

Естонія будувала цю довіру двадцять років у мирних умовах і досі її не добудувала.

Тому розмова про голосування через "Дію" сьогодні виглядає як спроба вирішити політичну проблему технічним інструментом. Так це не працює ніде і ніколи. І не спрацює і у нас. Навпаки, це здатно підірвати країну зсередини.

А цього ми точно не маємо допустити.