Ексгумація в Ласкові: новий крок в українсько-польському діалозі пам'яті

Пошукові дослідження проводяться в рамках Робочої групи у справах гідних поховань, створення якої стало результатом домовленостей міністрів закордонних справ України та Польщі у листопаді 2024 року – Андрій Сибіга й Радослав Сікорський.

Відтоді в Україні проведено пошукові роботи та ексгумації польських жертв у семи локаціях, а також польських солдатів, загиблих у вересні 1939 р., та українських жертв у двох локаціях на території Польщі.

Необхідно зазначити, що в процесі досягнення політичних рішень важливу роль відіграли парламентарі обох країн, бо завдяки також наполегливій дипломатії українських і польських депутатів стало можливим розблокування процесу пошукових робіт та ексгумацій. Саме це питання було одним із ключових у процесі сповзання українсько-польських відносин до глибокої кризи, пік якої припав на весну та літо поточного року.

Поіменно встановлені 327 українських жертв у селі Ласків загинули під час винищувальної операції Армії Крайової та Батальйонів хлопських на Холмщині 10 березня 1944 р.

Встановлення прізвищ стало результатом праці програми "Жертви польсько-українського протистояння 1939–1947 рр.", реалізацію якої започатковано в Українському католицькому університеті UCuniversity.

Список жертв села Ласків надруковано в першому томі серії видань, підготовка якого стала результатом багаторічної роботи проф. Ігоря Галагіди, керівника програми, і Мирослава Іваника. Аксіологічні принципи праці дослідників із Польщі, України та Канади визначив владика Борис Гудзяк, президент УКУ: "Пам’ятати кожну людину".

Наголошую на цьому питанні, бо єдиним способом відновлення історичного примирення українського та польського народів є повернення до формули "Прощаємо і просимо прощення".

Досягнення цієї мети не буде простим, але процес проведення перших пошукових досліджень та ексгумацій у селі Ласків продемонстрував, що це єдина дорога.

І наостанок, для вшанування пам’яті українських жертв Холмщини самовіддано працює д-р Маріуш Сава, автор чудової книжки під назвою "Pociski jak paciorki różańca" ("Набої як чотки вервиці") про трагедію села Сагринь і всього регіону.