Мін Діч: діагноз хронічної хвороби української влади

Я достатньо топчу цю землю, аби памʼятати не тільки "Свинарчуків Порошенка", а й "любих друзів Ющенка", "плівки Мельниченка" та справу Гонгадзе часів Кучми і навіть те, як Чорноморське морське пароплавство (що на 1992 рік налічувало, нівроку, 255 суден) розтануло "як роса на сонце" за одним указом Кравчука. Президенти змінювались, першородний гріх системи влади в Україні – ні.

Цей гріх носить назву "електоральна монархія" і до болю ріднить нас з нашим езистенційним ворогом. Всенародне обрання президента – зло, яке вбиває Україну. Навіть США – країна з тривкими та тривалими демократичними традиціями – не витримала цієї отрути і перетворилась з країни громадян на країну політичних фанатів.

Бо корінь проблеми не в Зеленському та Міндічі – проблема в системі, яка майже будь-кого, кого доля занесе на Банкову, розчавить, перемеле, занурить у теплу ванну і непомітно у ній зварить. Виносіть голого короля – заносіть нововигаданого кумира. Прізвище якого, насправді, нічого за гамбурзьким рахунком не важить. Бо влада розбещує, а абсолютна влада розбещує абслютно.

Тому у кожного президента знайдеться свій табачник, льовочкін, медведчук, балога, віра іванівна, саша-стоматолог, кононенко, свінарчук, міндіч чи єрмак. І знову народ волатиме: цей король скурвився – давайте нового!!!

Єдиний вихід з цього замкнутого кола, яке нищить Україну, – шукати не нового месію, а нову систему, нову архітектуру влади, нові стримування та противаги, які унеможливлять появу наступного електорального царя. Незалежно від того, це буде Залужний, Буданов, Порошенко, Разумков, Притула чи Кличко. Кожного з них влада розбестить, занурить у теплу ванну, оточить любими друзями та перетворить на монстра...

Після завершення війни Україні потрібний президент, який – як колись Цинциннат – прийде лише для того, аби знищити корінь зла – посаду "електорального царя" в Україні. Тобто започаткувати та довести процес конституційного редизайну країни, який заершиться перетворенням України на справжню РЕСПУБЛІКУ – країну, яка належить громадянам, а не переможцям електоральних перегонів.

Бо люди такі, як є. Слабкі, грішні, егоїстичні, марнославні та мстиві. Пошук чергового президента-месії завжди завершуватиметься появою нових міндічів, цукерманів, чернишових та кілограмів американського кешу в упаковках. Змінюватимуться прізвища – не змінюватиметься суть.

Якщо війна нічому нас не навчить, то путін хоч і помиляється, але не сильно: народи ми однозначно різні, а от державний устрій в нас просякнутий тим самим ДНК. Республіка здатна вистояти під ударами імперії. "Електоральна монархія" – навряд чи...

Читайте також: Міндічгейт: як він позначиться на війні та чи стане початком кінця для Зеленського