Гра на випередження. Як тема відновлення столичних райрад може допомогти Кличку у війні з Банковою

Міська влада столиці переконує, що рішення про ліквідацію райрад у Києві в 2010 році було помилковим, адже в результаті цього стало менш значним представництво інтересів киян, які тепер здатні впливати на рішення лише через свого депутата в Київраді. Втім, як проаналізував RegioNews, відновлення районних рад, або хоча б розмови про це, можуть стати як раз тим інструментом, який допоможе Віталію Кличку у протистоянні з президентом Володимиром Зеленським та його офісом.

Історія питання з часів Януковича

Райради як інституція місцевого самоврядування у Києві були ліквідовані у 2010 році щойно президентом став Віктор Янукович. Тоді влада намагалася максимально централізувати важелі управління столицею в одних руках, тож зібрання депутатів найнижчого рівня виявилися непотрібними і навіть зайвими.

На той момент у Києві функціонували 10 районних рад відповідно до кількості районів. Депутатів обирали по мажоритарці, вони виконували свої обов'язки на громадських засадах. Проте існували апарати рад, депутати мали можливість впливати на бюджетні, земельні та інфраструктурні питання. Окрім цього, кожен з депутатів райрад мав працювати з виборцями, вони влаштовували регулярні приймальні години та взагалі були "ближче до землі".

Але тодішня Верховна Рада внесла зміни до закону про столицю, де райради залишилися лише у гіпотетичному вигляді – їх теоретично можна було б утворити в кожному окремому районі, проте для цього потрібно було б або провести місцевий референдум, або ухвалити відповідне рішення Київради. А за відсутності цього "рудименту" самоврядування, всі повноваження перейшли до господарів будівлі на Хрещатику, 36: депутатів Київради та виконавчих органів столичної міськради. Політично про райради забули аж до Революції Гідності, адже владу Януковича цілком влаштовувала концентрація влади в одних де-факто руках. Проте після Майдану з’явилися перші прояви політичної волі щодо відновлення у столиці районних рад.

Можливість вирішити це питання через місцеві референдуми у столичних районах, як реальна, не розглядалася, бо законодавчо питання місцевих плебісцитів в Україні не є остаточно врегульованими. Тож єдино можливим шляхом було провести рішення через Київраду. Тим більше, що це - й значно дешевший у виконанні варіант. І таке рішення у 2015 році було ухвалене: Київрада проголосувала про призначення на березень 2016 року виборів депутатів в районні ради Києва. Однак процес був зупинений за рішенням адміністративного суду. Відтак питання знову зависло.

Що дасть відновлення рад

Сама дискусія щодо потрібності районних рад депутатів складається з двох аспектів. З одного боку стоїть питання, чи насправді ці ради так вже сильно потрібні. З іншого – якими повноваженнями будуть наділені ці ради і депутати та чи не стануть вони просто зайвим "весільним генералом" без можливості впливати на господарські та політичні процеси у столиці.

За задумом авторів перезапуску райрад, депутати отримають у своє відання ті питання, до яких інертна Київрада далеко на завжди встигає "спуститись". Йдеться про такі відносно дрібні проблеми, як розміщення спортивних майданчиків, облаштування шкіл та садочків, вирішення поточних побутових питань. Районні ради, на думку прихильників реформи, зможуть оперативніше реагувати на подібні проблеми і в межах своїх повноважень та бюджетів швидше їх вирішувати. Плюс, оскільки депутатів стане більше, аніж сьогодні, вони зможуть більш глибоко вникати в локальні питання своїх територій.

Існує, водночас, думка, що нові райради стануть додатковим та не зовсім потрібним навантаженням на міський бюджет. Адже окрім того, що вони розпоряджатимуться частиною грошей столиці, значні суми підуть й на їхнє утримання – хоча депутати формально працюватимуть без винагороди, їм все ж потрібні певні апарати службовців, приміщення, транспорт та інші види забезпечення. Тож у багатьох є сумнів, чи виправдають нові структури місцевого самоврядування витрачені на них кошти з кишені, власне, киян.

Політична складова

Поряд також є й політична складова, яка на нинішньому етапі протистояння між Офісом президента та мером Києва виходить на передній план. На Банковій розуміють, що юридичні підстави звільнення Віталія Кличка з посади голови Київської міськдержадміністрації є сумнівними та можуть потягнути за собою ще більші негативні електоральні наслідки. Тому пробують вирішити питання через зміни до закону про столицю – саме так, як колись це питання вирішував Янукович.

Йдеться про той законопроєкт, автором якого був нинішній міністр культури Олександр Ткаченко ще під час свого перебування у статусі нардепа, і який виводить КМДА з орбіти міського голови та щільніше підпорядковує міську адміністрацію уряду та президенту. Центральна влада намагається представити запропоновані зміни як крок до посилення місцевого самоврядування. Проте норми законопроекту є дещо суперечливими, відтак у багатьох виникає правомірна підозра, що ОП просто хоче підім'яти Київ під центральну вертикаль.

В контексті райрад це також проглядається. У законопроєкті дійсно передбачено відновлення цих структур, проте їхні повноваження не виглядають переконливо. Їм віддадуть управління комунальним майном міських районів та затвердження містобудівної документації у межах своїх територій. В реальності ж ці райради й справді не матимуть особливого владного потенціалу, як це відбулося й з районними радами по всій Україні в рамках останніх територіально-адміністративних реформ, та насправді не стануть фактором посилення місцевого самоврядування.

Сам мер Кличко обґрунтовує повернення до райрад тим, що саме це буде посиленням децентралізації з уникненням ситуації, коли Київ контролюватимуть посадовці, а не мешканці. Кличко вважає, що нинішній стан розподілу повноважень віддаляє киян від управління містом. "Київ - занадто велике місто, щоб кияни могли особисто знати свого депутата, скаржитись та доносити ідеї. Адже кожен район міста – це спроможна громада з кількістю населення невеликого обласного центру, яка живе і розвивається", - написав днями столичний градоначальник у своєму Facebook.

До речі, активність Кличка з відновлення районних у місті Києві рад може також пояснюватись намаганням загальмувати ухвалення нового закону про столицю, де обраному меру й справді відводиться значно менша, аніж нині, роль. А ось дискусія про повноваження столичних райрад може стати дієвим інструментом - сенс протистояння перейде у площину того, хто сильніше обстоює посилення самоврядування і передачу влади місцевим громадам.

В разі ж, якщо депутати Київради встигнуть ухвалити рішення про створення райрад, пропишуть їм чіткі, а не "весільні" повноваження та запустять сам процес, це таки змусить парламент рахуватись з новою реальністю. І в разі намагань протягнути проєкт закону у нинішньому вигляді нардепи виглядатимуть як вороги децентралізації, котрі намагаються урізати права місцевого самоврядування. І це дасть Кличку додаткові важелі тиску на Верховну Раду – включно з міжнародними.