Згідно з прес-релізом СБУ, напад на бійців здійснив російський солдат штурмової роти 1009-го мотострілецького полку ЗС РФ. Зі слів вбивці, він разом з ще одним солдатом був направлений на штурм українських позицій в районі села Стариця, у лісі почався вогневий контакт, напарник здався у полон. Але Рижиков пішов далі сам. Йому вдалось непоміченим обійти позиції 72-ї бригади уникаючи бою, і вийти у наш глибокий тил, він пройшов по прямій не менше 25 км. Рижиков не мав спеціальної військової підготовки та не був диверсантом, це колишній російський зек, достатньо здоровий та молодий, у віці 36 років, якого примусили укласти контракт у російській тюрмі, де він відбував 8-річне покарання за завдання тяжких тілесних ушкоджень та крадіжку.
13 жовтня вбивця зустрів біля ставка на території Липцівської громади 60-ти річного місцевого мешканця, який рибалив. Рижиков одразу його вбив.
Далі він вийшов до села Михайлівка, де біля 16.00 безперешкодно зайшов у найближчий будинок. У будинку на першому поверсі відпочивали 5 бійців 72-ї бригади. Рижиков застрелив чотирьох на першому поверсі та п'ятого на сходах на другий поверх.
Бійці 72-ї бригади почули постріли та поспішили на допомогу, але вбивця швидко покинув місце злочину. Він сховав автомат, і вирішив заховатись у Харкові, сподіваючись видати себе за людину, яка втратила документи.
Одразу після встановлення обставин нападу командування корпусу "Хартія" розпочало пошукову операцію. Шлях були перекриті, виставлені блок-пости, патрулі, дрони піднялись у повітря. В результаті оператори 72-ї бригади знайшли підозрілу людину, яка рухалась не у бік фронту, а у бік Харкова, і яка перетнула автотрасу біля села Циркуни. Воїни 1-го батальйону 13-ї бригади "Хартія" провели зачистку району, і впіймали вбивцю.
Передумови для цієї трагедії склались вже давно. Російські штурмові групи намагаються пройти кожного дня, кожного дня їх вбивають, але одному з них вдалось пройти.
Багато часу славетна 72-га механізована бригада веде важкі бої, але не отримує суттєвого поповнення. Люди знаходяться на позиціях місяцями, перевтомлюються, людей не вистачає, і зовсім не дивно, що на одній з ділянок ворожому солдату вдалось знайти шпарину та пройти крізь бойові порядки.
Усі загиблі у будинку були гідними досвідченими бійцями, які працювали майже безперервно, тому що поповнення їм смугу не виділяють. Тому нічого дивного, що вдень у будинку достатньо далеко від передової люди спали.
Сподіваюсь, ця трагедія отримає належну реакцію головнокомандувача ЗСУ М.Драпатого.
У нас прийнято давати більше поповнення та резервів на ті ділянки, де оборона провалюється та усе сиплеться. А там, де люди докладають усіх сил, щоб не відступати, щоб триматись, там вважають, що нічого важкого не відбувається, можна і не поповнювати, аж поки не починає сипатись і там. Ось до яких гірких наслідків призводить такий підхід.
Сподіваюсь, вбивця Рижиков ні на які обміни не потрапить. А за загибель товаришів українці відплатять 1009-му полку у стократному розмірі, там вже тричі повністю обнулявся склад штурмових груп, але ворог продовжує поповнюватись та наступати.
Це також і важливий урок - у прифронтовій зоні треба завжди розуміти та діяти так, що ворог може бути поруч.
Вічна слава та пам'ять загиблим українським героям.