Після 81-ї Генеральної Асамблеї ООН український порядок денний знову зводиться до одного ключового питання: яким може бути реальний шлях до миру і що повинно стояти за дипломатичними домовленостями, щоб припинення бойових дій не стало лише паузою перед новою війною.
У Нью-Йорку багато говорили про мир. ООН знову наголосила на принципах Статуту, суверенітеті й територіальній цілісності України та необхідності справедливого і тривалого миру. Але міжнародно-правова формула сама по собі не створює механізму, який фізично зупинить ракету, зіб'є дрон або позбавить противника можливості відновлювати свій ударний потенціал.
Тому питання миру для України сьогодні нерозривно пов'язане з питанням військової спроможності.
Перше – ППО і ПРО.
Під час зустрічі президентів України та США в Нью-Йорку йшлося про зимовий пакет протиповітряної оборони та продовження роботи над запуском виробництва перехоплювачів Patriot в Україні. Окремо з Генеральним секретарем НАТО обговорювалося забезпечення України ракетами-перехоплювачами для Patriot.
Після нових хвиль балістичних атак це вже не просто один із напрямів військової допомоги. Це критично важлива складова життєздатності держави.
Другий рівень – масові й дешевші засоби протидії дронам.
Противник адаптується. НАТО вже публічно говорить про реактивні ударні БпЛА та збільшення кількості північнокорейських ракет, які використовує росія. Україна, своєю чергою, повідомляє про кілька ефективних прототипів перехоплювачів проти реактивних дронів, частина з яких уже застосовується.
Це принципово важливий напрямок. Економіка війни не дозволяє нескінченно збивати відносно дешеві повітряні цілі дорогими зенітними ракетами.
Третє – далекобійні можливості.
ППО починає працювати тоді, коли засіб ураження вже запущений. Інша складова оборони – можливість зменшувати саму спроможність противника здійснювати наступні удари: впливати на його військову логістику, склади, пускову та іншу інфраструктуру, яка безпосередньо забезпечує війну.
Показово, що НАТО серед нагальних потреб України прямо називає не лише ППО та українські дрони, а й боєприпаси збільшеної дальності.
Четверте – боєприпаси і стабільність постачання.
Можна мати сучасний комплекс ППО, літак чи артилерійську систему, але без достатнього запасу ракет і боєприпасів це лише номінальна спроможність.
За даними НАТО, протягом останнього року союзники спрямували понад 10 млрд доларів через механізм PURL та американські програми військових продажів для України. Ключове питання тепер – не лише обсяг допомоги, а її передбачуваність і безперервність.
П'яте – власний оборонно-промисловий потенціал.
Дрони, перехоплювачі, ракети, засоби РЕБ, боєприпаси, розвідка та автоматизовані системи управління дедалі більше визначатимуть реальну автономність української оборони.
Робота над українським виробництвом перехоплювачів Patriot і розвиток власних систем боротьби з новими типами російських дронів показують напрямок цієї трансформації.
І нарешті – гроші.
За даними Reuters від 30 вересня, загальні воєнні витрати України у 2026 році оцінюються приблизно у 155 млрд доларів, а незакритий фінансовий ресурс – приблизно у 27 млрд доларів.
Отже, обороноздатність – це не лише зброя. Це економіка, бюджет, виробництво, стратегічні запаси, довгострокові контракти і здатність підтримувати військову машину стільки, скільки буде необхідно.
Саме тому питання сьогодні варто ставити ширше, ніж просто: "Коли буде мир?"
З погляду національної безпеки важливіше інше: якою буде Україна в момент припинення бойових дій і наступного дня після цього?
Мирна домовленість може визначити умови припинення нинішньої війни.
Але стійкість цього миру визначатиметься вже іншими речами:
Тому головне безпекове питання після Генасамблеї ООН звучить так:
не лише як завершити цю війну, а як створити таку систему національної безпеки, за якої нова агресія стане для противника неприйнятно дорогою і ризикованою.
Саме тут проходить межа між паузою у війні та справді стійким миром.