Деякі активісти назвали ці гроші "злитими в унітаз", а журналісти підхопили цю тезу без глибшого аналізу. Але перш ніж роздувати черговий скандал, варто розібратися в деталях.
1. На кого справді покладена відповідальність?
"Антикорупційні активісти" звинувачують в ситуації з дебіторською заборгованістю чинного міністра оборони Рустема Умєрова. Він порівнює нинішню суму заборгованості з тією, що була за попередника, Олексія Резнікова, і стверджує, що вона зросла вдвічі.
Але є один нюанс: у відповіді Міноборони, яку цитують "активісти", чітко зазначено, що йдеться про контракти, укладені після 24 лютого 2022 року. А це означає, що відповідальність лежить не лише на чинному міністрі, а на всіх, хто працював у цей період.
До речі, на цю неточність "активістам" вказали в коментарях під його постом, але деякі з них вирішили її проігнорувати.
2. Що таке дебіторська заборгованість і чому вона виникає?
Дебіторська заборгованість означає, що товар був оплачений, але ще не поставлений. Причини можуть бути різні:
Це не шахрайство і не корупція – це реальність роботи військової промисловості під час війни. Наприклад, Українська рада зброярів підрахувала, що у 2024 році кожен четвертий контракт мав затримки.
3. Кошти передоплати не "зникають", а спрямовуються виключно на виконання контракту
Виконавець контракту дійсно може використовувати передоплату, але лише на цілі, прописані в контракті. Тобто, ці гроші спрямовуються виключно на виробництво, закупівлю комплектуючих, оплату логістики тощо.
Це не "вільні кошти" виробника, а цільові видатки, за якими ведеться контроль. Ба більше, вони залишаються у системі державних фінансів.
Тому заяви про "зливання в унітаз" – це чиста маніпуляція.
4. За порушення правил є фінансові санкції
Якщо виробник використовує передоплату не за призначенням, до нього застосовуються штрафи або інші фінансові санкції.
Законопроєкт №12258, який зараз обговорюється, пропонує скасувати штрафи лише для нових контрактів, але всі санкції щодо вже укладених договорів залишаються чинними.
5. Маніпуляції проти держави під час війни
Своєчасне постачання якісної зброї та ефективне використання державних коштів – критично важливі речі. У цей момент підривати довіру до оборонних процесів маніпуляціями та напівправдою – небезпечна гра.
Замість того, щоб працювати над підтримкою українських виробників, частина "антикорупціонерів" перетворила свою діяльність на конвеєр скандалів. Чому вони не ставлять запитань, наприклад, про ефективність НАБУ, яке працює вже 10 років? Чому мовчать про те, як їхні маніпуляції шкодять оборонній промисловості?
Якщо ці люди справді хочуть навести порядок, то варто працювати із доказами та реальними проблемами, а не тиражувати панічні заголовки. Бо війна – це не час для хайпу.