Наша влада, на превеликий жаль, сповідує принцип страуса, який ховає голову в пісок. Навіть розуміючи існування проблеми та які наслідки варто чекати Зеленський і його призначенці роблять вигляд, що проблеми не існує і вона сама по собі зникне. Така дитяча, інфантильна позиція абсолютно неконструктивна і призводить до погіршення ситуації. Та навіть розуміючи наслідки влада нічого не змінює в своїй моделі дій.
Наприклад, в статті впливової французької газети Le Monde "У Європі зростає загроза втоми населення від війни в Україні" йдеться про реальную проблему. Як буде реагувати Зеленський?
Можна зразу сказати – ніяк. Не буле великих тривалих інформаційних кампаній на Заході, не буде залучення лідерів суспільної думки та заходів з підключенням культурної дипломатії. Бо це не цікаво Зеленському. Але це потрібно Україні. Дуже потрібно. І, щоб зрозуміти рівень проблеми, прочитайте статтю. Ми можемо виправити ситуацію. Маємо виправити. Сама ситуація не покращиться. Тож, читайте основні тези статті:
"Більшість європейців переконані, що Росія становить загрозу для Старого Світу, і продовжують підтримувати Київ. Однак у той час, коли купівельна спроможність домогосподарств знижується через інфляцію, вартість військової допомоги Києву дедалі частіше стає предметом критики, зокрема з боку ультраправих партій і представників радикального лівого крила.
На думку експертів із російсько-українського конфлікту, практично немає сумнівів у тому, що невдоволення французької молоді, яка виходить на протести й стала символом покоління, що постраждало від геополітичних подій, є частиною ширшого європейського явища, яке описують як "втому від війни" – конкретно, від війни в Україні.
Це відбувається в той час, коли Європейський Союз, який уже пообіцяв Києву 90 мільярдів євро до кінця 2027 року, може виділити ще 47 мільярдів євро.
"Ми вступаємо в типову дискусію "масло чи гармати"… На початку війни, у 2022 році, Україна користувалася надзвичайно сильною підтримкою. Перші тріщини з'явилися ближче до кінця наступного року", – зазначає доцент кафедри міжнародних відносин Единбурзького університету Бенджамін Мартілл.
Тоді виникла напруженість, пов'язана з цінами на енергоносії, оскільки Володимир Путін перетворив російський газ, який постачався європейцям, на зброю. На полі бою Україна зазнавала стратегічних втрат.
"У той момент люди почали думати: "Гаразд, я підтримую Україну, але гроші, які ми надсилаємо, схоже, зникають у чорній дірі, адже реальних перспектив перемоги немає", – продовжує Мартілл.
По всьому Старому Світу солідарність і співчуття до Києва залишаються незмінними: навесні 76% європейців вважали, що ЄС має продовжувати підтримувати Україну. Про це свідчать дані опитування "Євробарометр-105", проведеного з 12 березня до 5 квітня.
Однак у Франції, як і в Німеччині, Іспанії та Італії, громадяни, згідно з дослідженням YouGov, опублікованим у лютому, віддали б перевагу укладенню мирної угоди, а не продовженню війни, навіть якщо це призвело б до захоплення Москвою українських територій.
Після майже п'яти років бойових дій над Європою навис страх перед нескінченною війною. У той час як купівельна спроможність домогосподарств знижується через інфляцію, витрати на підтримку України дедалі ретельніше аналізують.
"Громадська думка перебуває під значним впливом пацифістських настроїв, які суперечать самій ідеї, що військова підтримка може поліпшити ситуацію. Переважає думка, що компроміс, навіть незбалансований, був би кращим", – зазначає Лоренцо Прельяско з інституту соціологічних досліджень YouTrend у Турині.
"Європейці й досі переважно переконані, що Росія становить загрозу. Парадокс полягає в тому, що більшість може й надалі підтримувати принцип опору України, водночас виступаючи проти деяких заходів, необхідних для його забезпечення. Ця позірна суперечність частково пояснює нинішню політичну напруженість", – зазначає експерт із питань Європи, Росії та Євразії аналітичного центру Chatham House Грегуар Роос.
І в Парижі, і в Берліні влада намагається переконати населення, посилаючись на російську загрозу. Володимир Путін ніколи не приховував глибокої зневаги до Європи, яку вважає територією занепаду. Як стверджує більшість аналітиків, він може поширити свою агресію за межі України.
"Ми продовжуватимемо надавати допомогу доти, доки ця війна не закінчиться. І я звертаюся з цим посланням також до жителів нашої країни, до німецького народу", – наголосив канцлер Фрідріх Мерц під час зустрічі з Володимиром Зеленським у Берліні 3 листопада.
У Франції Еммануель Макрон регулярно засуджує "поразницькі настрої" та "боягузтво" тих європейських лідерів, які, на його думку, схильні припинити надавати допомогу Києву.
"Допомога Україні – це не просто наше бажання. Це відповідає нашим інтересам і стосується нашої безпеки. (…) Капітуляція – це слабкість, а слабкість – це небезпека", – знову наголосив президент Франції 16 жовтня за підсумками засідання Європейської ради в Брюсселі.
Низка європейських країн через своє географічне розташування або історичні особливості, схоже, не схильні до таких внутрішніх розбіжностей.
У Фінляндії, яка межує з Росією, як і у Швеції, Данії та Норвегії, питання допомоги Україні не викликає суперечок.
У країнах Балтії, де спогади про радянську епоху й досі викликають болісні почуття, питання надання допомоги Україні також є предметом консенсусу серед правлячих партій.
У Великій Британії підтримка України практично одностайна.
Політичні сили, які виступають проти допомоги Україні, — здебільшого ультраправі або представники радикального лівого крила — знаходять більший відгук у тих державах, де громадська думка вагається, а чинні лідери ослаблені або наближаються до завершення своїх повноважень.
Тимчасова втома від України чи початок політичного розриву? "На цьому етапі йдеться радше про послаблення європейської підтримки військових витрат, ніж про загальну відмову європейської громадськості від України", — вважає Грегуар Роос із Chatham House.
Перемога демократів на проміжних виборах, яка послабить позиції Дональда Трампа, котрий дедалі відвертіше демонструє свою орієнтацію на Кремль, може сприяти відновленню довіри до здатності Заходу підтримувати Україну.
"Однак ця підтримка може ослабнути за відсутності переконливої дипломатичної перспективи", — застерігає Роос. Тим часом Москва із задоволенням спостерігає за критикою допомоги Україні та намагається посилити її в соціальних мережах.
"Зокрема, проросійські пропагандисти використовують тему корупції, зображуючи Україну як клептократію, у якій нібито поглинається західна допомога. Це виявляється доволі ефективним серед певних верств населення", — зазначає науковий співробітник Інституту міжнародних досліджень у Барселоні Адам Голеш."