Декілька моїх спостережень щодо виборів у США та їхніх наслідків для України.
1. Ці вибори саме тому й називаються проміжними, що їхній вплив досить обмежений. Найближчі два роки контроль над виконавчою владою все одно залишається у президента. Так само як і контроль над зовнішньою політикою, яка повністю належить до компетенції президента, а не Конгресу.
Конгрес може впливати на зовнішньополітичні питання опосередковано. Наприклад, розподіл коштів американського бюджету повністю залежить від парламенту. Ми побачили це у 2024 році, коли політичне рішення адміністрації Байдена про допомогу Україні вже було ухвалене, але Конгрес не голосував за відповідний законопроєкт декілька місяців.
Теоретично цей механізм може працювати і у зворотному напрямку. Тому оновлення складу Конгресу варто розглядати як можливість, але не як гарантію змін.
2. За результатами виборів багато впливових "друзів України" з різних причин залишили Конгрес. Наприклад, голова Українського кокусу, республіканець Браян Фіцпатрік, та багато інших.
Але це зовсім не означає, що оновлений Конгрес гірше ставитиметься до України. Це означає, що майбутні відносини будуть іншими. А те, наскільки успішно вдасться їх вибудувати, багато в чому залежатиме від талантів нашої влади та наших союзників у Європі, США і Канаді.
У результаті відносини між нашими країнами можуть стати як кращими, так і гіршими.
3. Про те, як саме зміняться відносини між Україною та США після виборів, поки говорити зарано. Америка дуже велика і різна, а отже, переможець від Демократичної партії, наприклад, у Нью-Йорку за своєю виборчою програмою може істотно відрізнятися від однопартійця з Техасу або Пенсильванії.
Водночас прихід до Конгресу великої кількості нових людей відкриває нові можливості для лобіювання українських інтересів. Тому очевидно, що найближчі декілька місяців Україна та наші європейські союзники присвятять налагодженню нових контактів в обох палатах Конгресу та пошуку нових можливостей для співпраці.
4. У будь-якому разі, незалежно від результатів виборів, найближчі два роки відносини США з Україною визначатиме Дональд Трамп. Більше того, оскільки з опозиційним Конгресом простір для його внутрішньополітичних ініціатив буде обмежений, не виключено, що він зосередить ще більше енергії на зовнішній політиці.
У такому разі можна очікувати активізації питань, які він розпочав, але не встиг вирішити. Тож Україні, Росії, Європі, НАТО, а також традиційно Ірану, Китаю, Канаді та іншим слід бути готовими.
Але загалом за адміністрації Трампа принципових змін у ставленні до України та Росії, найімовірніше, не відбудеться.
Ставлення США до Росії має системний характер і не залежить від того, хто обіймає посаду президента або контролює Конгрес. Воно не змінилося навіть за республіканської більшості в обох палатах. Достатньо згадати, що американські санкції проти Росії станом на жовтень 2026 року набагато жорсткіші, ніж за адміністрації Байдена.
Тобто ставлення до Росії для сучасних США має стратегічний характер. І його зміна, якщо взагалі відбудеться, потребуватиме десятиліть. Але це зовсім не означає, що Україна через це автоматично стає союзником американців. Нам і надалі доведеться багато працювати з Америкою та американцями, щоб забезпечувати підтримку не лише у воєнній, а й у політичній, економічній та гуманітарній сферах.
Сьогодні ми маємо ситуацію, коли американська політика щодо України отримує чи не найбільший за останні роки шанс на позитивні зміни. Але самі собою ці зміни не відбудуться, і нічого нам не гарантовано. Те, якими будуть майбутні відносини зі США, залежатиме від нашої здатності скористатися цими можливостями, а також від професійності й таланту наших союзників у ЄС, Канаді, Японії та інших країнах.