Те, що зараз відбувається в Польщі – гострий політичний конфлікт навколо Конституційного трибуналу – дуже нагадує мені події 2007 року в Україні.
Тоді в Україні теж була політична криза, яка була викликана ситуацією двовладдя, змаганням за домінування між Президентом (Віктором Ющенком) і Прем’єр-міністром (Віктором Януковичем), зокрема і за контроль над Конституційним судом України. Саме тоді народилася знаменита формула про суперечності між буквою і духом Конституції, яка дуже дотична і до того, що зараз відбувається в Польщі.
Туск і його прихильники в Конституційному трибуналі Польщі діяли за ""духом Конституції". На "лом" Президента Навроцького, який заблокував призначення нових членів Конституційного трибуналу, вони відповіли своїм "ломом", політичним переворотом в Конституційному трибуналі. Президент Навроцький і колишнє керівництво Конституційного трибуналу наполягають на необхідності дотримуватись "букви Конституції", хоча ту саму "букву" Навроцький грубо порушує, блокуючи призначення нових суддів Конституційного трибуналу, обраних Сеймом Польщі.
Це дуже нагадує те, що тоді відбувалося і в Україні. У нас теж були сутички біля Конституційного суду, а також суперечливі зміни його керівництва.
Але ключове питання зараз – як вийти з цієї кризи? Враховуючи відверту ворожнечу між двома політичними таборами, потрібен посередник, який міг би сприяти залагодженню цієї кризи і запропонувати компромісні варіанти її подолання. У нас, тоді в 2007 році, в ролі такого посередника нібито (за чутками) виступив Рінат Ахметов, який мав визначальний вплив на Партію регіонів і одночасно мав комунікацію з президентом Ющенком, і запропонував сценарій дострокових парламентських виборів.
Щодо Польщі, то цей сценарій (дострокових парламентських виборів) навряд влаштує зараз Прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска. Правляча коаліція може ці вибори програти. Чергові ж парламентські вибори в Польщі мають відбутися лише восени наступного року.
В будь якому випадку, перше питання, яке треба вирішити, – хто зможе стати дієвим посередником для розв’язання цієї кризи в Польщі.
Тут три варіанти – 1) католицька церква; 2) європейські посередники, прийнятні для обох сторін (навряд це може бути керівництво ЄС, до якого критично ставляться польські консерватори); 3) американці (але якщо це адміністрація Трампа, то вони прихильники Навроцького, і тому не можуть бути нейтральними посередниками).
Друге питання – як вийти з цієї кризи? Найбільш раціональний варіант, на мій погляд, – це компроміс навколо Конституційного трибуналу. Він може полягати в поступках з обох сторін – Навроцький розблоковує призначення суддів Конституційного трибуналу, які обрані Сеймом, а прихильники Туска в цьому Трибуналі погоджуються на відновлення доконфліктної ситуації в керівництві Конституційного трибуналу (можливо разом з оновленням цього керівництва на компромісних засадах). Але чи погодяться на такий компромісний варіант обидві конфліктуючі сторони? Важко сказати.
Інший варіант – це те, що у нас було в 2007 році – дострокові парламентські вибори. Але про це теж треба домовитись, або це стане наслідком загострення цієї кризи вже в Сеймі.
Як нам на це реагувати? Перш за все – не втручатися. Зрозуміло, на чиєму боці можуть бути наші симпатії. Але сприяти залагодженню цієї кризи ми не можемо. А демонстрація симпатій одній із сторін конфлікту лише нашкодить нам, і нашим співвітчизникам, які перебувають в Польщі. Це знов актуалізує конфліктне ставлення до України і українців у частини поляків.
Цей конфлікт може опосередковано вплинути і на наші внутрішньополітичні процеси. Він, на жаль, руйнує ідеалістичні мрії про політичні нейтральні арбітражні інституції. Тут або ти контролюєш Конституційний трибунал (Конституційний суд, офіс Генерального прокурора, далі за списком), або його будуть контролювати твої опоненти. Звісно, Європейський Союз може рекомендувати полякам те саме, що рекомендує нам. І це було б правильно і доречно. Але я не впевнений в тому, як відреагують на це в Польщі.
Так чи інакше, але політичну кризу в Польщі треба подолати. В цьому, в першу чергу зацікавлені самі поляки. Цього потребує і Євросоюз, тому що кризова і конфліктна Польща послаблює і Євросоюз. Для нас теж важлива стабільна і єдина Польща, яка разом з нами протистоїть нашому спільному ворогу, а не погрузла у внутрішніх конфліктах.