Благими намірами: як "сертифікат ідентичности" розколює українців за кордоном

Нещодавнє рішення МЗС запровадило "сертифікат збереження української національної ідентичності" для дітей за кордоном. Намір зрозумілий: підтримати українські школи й громади. Але цей інструмент змішує три різні речі: участь, освітні результати й національну належність. І ставить питання, якого держава не повинна ставити: хто достатньо українець?

Про це пише Kateryna Yasko у своїй колонці (посилання). Катерина добре знає, про що пише: вона з колегами розробила й реалізує проєкти Амбасада українських сенсів і Майстерня глобального українства, які об'єднали сотні українок і українців за кордоном, людей різних поколінь, з різними громадянствами, із півсотні країн. Катерина очолює робочу групу "Світове українство" на платформі IDEM, де понад півтори сотні фахівців та громадських активістів готують рекомендації для державної політики у сфері ідентичності -- включаючи найважливіший аспект: що держава робить, чого держава не робить, чого держава не має робити в жодному випадку.

Я згоден з Катериною. Тільки за всім цим стоїть не МЗС, а Ірина Верещук, яка придумала і просуває цю тему зі звичним для неї підходом "офісу простих рішень". МЗС лише виконав доручення, спущене згори. А народ має право знати своїх героїв.

Хто винен, розібралися.

Тепер що робити?

1. Я би порадив призупинити дію наказу й провести системне обговорення з фахівцями, тим більше що такі фахівці зібрані на згаданій платформі IDEM, започаткованій Міністерством молоді й спорту України. (До речі, це профільне міністерство, що відповідає за розробку державної політики у цій сфері, і там навіть не знали, що готується таке рішення, і тим більше не погоджували його.)
2. Очевидно, певний запит із українських громад за кордоном існує. Тому якийсь інструмент потрібно розробити. Але важливо врахувати соціопсихологічні й соціокультурні аспекти (фахівці знають, але їх не спитали) й не змішувати активізм, освіту та ідентичність. І не створювати ситуацій, які можна було би трактувати як розділення українців на сорти.

Один вже ділив українців на сорти, і ви знаєте, чим це завершилося.

Українці вже по факту світова нація, і державну політику у цій сфері треба формувати обережно й фахово.