Окрім традиційних і вже заїжджених фраз (про першопричини війни, розширення НАТО, вигнаного з України Януковича і злобну Європу, яка хоче вбити янгольську Росію), Путін описав, як він бачить майбутній світ. І це – хоч щось нове з усього цього потоку старечої свідомості.
Перше і головне. Путін фактично сказав – не чекайте швидкого повернення до якоїсь "нормальності", конфлікти триватимуть, а світ увійшов у довгий період перебудови. Чому це важливо? Бо це означає, що Москва більше не продає світові іллюзію, що найближчим часом ми побачимо предметні мирні перемовини. Росія буде жити в новій реальності – і це намагатися воювати і погрожувати (або ні) усіма видами зброї, включно з ядерною. "Бо рушниця може вистрілити".
Сподіваюсь, у Вашингтоні це почули?
Друге важливе. Путін знову говорить про кінець західної гегемонії і намагається представити Росію не як країну, яка просто воює із Заходом, а як один із центрів майбутньої системи. Тобто меседж такий – не треба домовлятися з Росією про Україну, треба домовлятися з Росією про те, яким буде подальше життя світу. Бо що? Якщо не будете домовлятися; див. пункт один) – ми застосуємо всі наявні сили і засоби, аби примусити світ до визнання нас субʼєктами великої безпекової угоди.
(Для мене тут нічого, правда, нового не було, бо я в своїх ефірах постійно кажу, що через війну в Україні Путін прагне домінуванням над слабкою Європою і не тільки – куди дотягнуться руки).
Вперше цей масштаб претензії був артикульований самим Путіним. Тобто, питання 20% відсотків Донецької області, які ніби стоять на заваді миру, – це абсолютно оманливий міф, в порівнянні з тим, чого хоче Москва досягти глобально.
Дональд, Сі, ви готові?
Третій момент. Путін знову говорить про реформу Організації Обʼєднаних Націй та про більшу роль Азії, Африки та Латинської Америки. Тут можна (прости господи) з ним погодитись, що огранізація у цьому вигляді себе вичерпала. Але є велике але.
Москва хоче перегляду міжнародного порядку, не переглядаючи власного уявлення про право сильного. Тобто це заявка на проведення "нової Ялти" з Китаєм і Штатами. Де в цій історії Європа, неважко здогадатись.
Цікаво, що думає про це Макрон, Мерц і премʼєр Британії.
Ну, і очевидно, всі у нас вслухалися в те, а де тут Україна.
Повторюсь – щодо нас – майже нічого нового. Жодного плану завершення війни, жодної нової тези про компроміс, жодної нової пропозиції. І це зрозуміло.
Політтехнологи Путіна взагалі писали весь текст його виступу так, наче нас не існує в принципі. Бо воює ж він не з нами. Бо ми ж, як каже Путін, "управляємось Заходом" (тут хочеться сказати, якби ж то). І я дійсно переконаний, що в його розмовах іде більше торгів про своє місце за столом Трампа і Сі, аніж про те, що він планує по Україні. Питання, чи вони готові до цього і чи розуміють наслідки?
Тобто в голові царя одне – де він, де схиляння голів перед російським нашестям і де визнання його як лідера світу. За це він зараз і воює, вбиваючи сотні тисяч життів. Чи не завелика ціна за велич бандита з підворітні?