Ми живемо у подвійних ножицях.
Суб'єктивне відчуття в Україні значно гірше об'єктивного стану справ.
Суб'єктивне відчуття в росії значно краще об'єктивного стану справ.
(Об'єктивно ситуація в Україні не настільки погана, як люди її оцінюють. А в росії навпаки. Дивлюся на економічні тренди, на соціологію, на міжнародні перспективи. Слухаю військових командувачів та реальних безпекових й економічних аналітиків.)
Причини?
Ситуація в Україні частково пов'язана з розчаруванням зачарованих (починаючи від "Трамп прийде, порядок наведе"), але загалом моральний дух почав завалюватися ще від липневої відставки уряду без пояснень, потім корупція там, корупція тут, перестрілки тощо, – коротше, відчуття, що все йде не туди. Додайте шок від посилення атак, а надто від викликаних цим колапсів. Додайте надзвичайно слабку комунікацію з боку практично всіх органів влади. Додайте візити вашингтонських ріелтерів, які вже продали квартиру, тепер залишилося виселити з неї бабцю, яка впирається, зриваючи таку красиву угоду. На цьому тлі, як я вже писав, досягнення не сприймаються.
Ситуація в росії частково пов'язана з інерцією сприйняття, але значною мірою спирається на міф про те, що росію неможливо перемогти, вона сама наприкінці перемагає, а якщо ні, то це ще не кінець.
Локальні перемоги українці сприймають як приємні, але не дуже значні події на шляху до остаточного занепаду.
Локальні поразки росіяни сприймають як неприємні, але не дуже значні події на шляху до остаточної перемоги.
Полем битви є свідомість, і поки що ворогу вдається у цьому домені значно більше.
Повторюся: коли росія розпадеться, українці це вважатимуть недостатньо гарною перемогою, бо тризуб на Кремлі криво висить, і Кремль палає якось не дуже красиво, а шматки, на які розпалася росія, нерівні й кострубаті. А росіяни це оголосять остаточною перемогою й досягненням цілей СВО. Тому що росія завжди перемагає, отже, те, що сталося, насправді є перемогою. (Історія росії повна таких програних війн, заднім числом оголошених героїчними перемогами.)