Схоже, магічні мрії "взяти щось за три дні" наче тюремне татуювання відбились у мозках кремлівських пенсіонерів. Ті самі люди, які обіцяли взяти за три дні Київ і називали строки виходу до Ла-Маншу, за п’ять років повномасштабної війни мріють вийти на околиці районного центру в Донецькій області. Росії довелось витратити залишки золотовалютних резервів, знищити техніку, яку з часів СРСР готували до "війни з НАТО", та покласти декілька сотень тисяч своїх військових. Але навіть цього не вистачило.
Не маючи змоги перемогти на фронті, Путін намагається розширити війну на мирні території. Нові російські дрони та ракети призначені не лише для фронту, а й для ударів по цивільних у тилу. Сюди ж належать пуск ракети в бік військового гелікоптера Данії, бойові дрони в аеропортах Німеччини та викрита генпрокуратурою США російська диверсійна група, яка мала готувати вбивства та диверсії у США та Європі.
Новини останніх тижнів демонструють, що війна поступово розповзається. Вона ведеться вже не лише проти армій, а й проти суспільств. Оскільки Україну підтримують суспільства Європи та США, Росія намагається переносити тиск і на них.
Подобається це чи ні, але Європа вже втягнута у протистояння з Росією. Поки що воно проявляється переважно у формі гібридних атак. І саме в цьому їхня особливість: складно визначити момент, коли протистояння вже переросло у війну.
Якщо декілька років тому ще можна було сподіватись зупинити Путіна дипломатією, то сьогодні в це майже ніхто не вірить. США вже випробували різні дипломатичні стимули: від перспектив торгівлі до особистої зустрічі президентів. Інший інструмент – посилення тиску на Росію. Зокрема, через розширення допомоги Україні та посилення контролю за дотриманням уже введених санкцій.
Це все не означає, що дипломатичні спроби мають припинитись. Але це показує, що війна продовжиться доти, поки Путіна не зупинять. Саме для цього Єврокомісія і намагається створити незалежний від НАТО "європейський радбез" з Україною у складі. Адже плани про "Польщу за три дні" вже ніхто не приховує.