Нам вдалося зберегти українську незалежність значною мірою тому, що ми — одні з небагатьох серед колишніх республік Радянського Союзу – обрали не лише незалежність, а й демократію.
Для українців незалежність і демократія нероздільні. Не може бути справжньої української незалежності без свободи. І тому сьогодні наше головне завдання таке саме, як і 35 років тому: зберегти незалежність, відстояти її у війні з Росією – і водночас зберегти демократію.
Останнім часом частина коментаторів політичного життя пропонує встановлення диктатури як панацею від нинішніх проблем держави. Це абсурд. І це пряма дорога до знищення держави та заперечення української державної традиції.
Прихильники таких поглядів люблять покликатися на історію, згадують Євгена Коновальця та інших лідерів українського національно-визвольного руху першої половини ХХ століття. Але це саме той випадок, коли незнання минулого веде до небезпечних помилок у сучасності.
Політичним завершенням українського національно-визвольного руху воєнного часу стало створення у липні 1944 року Української Головної Визвольної Ради. Її політична програма передбачала не диктатуру, а незалежну державу з демократичним устроєм, політичними свободами та рівністю громадян.
Через чотири роки була створена Українська Національна Рада – як представницький орган Державного центру УНР в екзилі й продовження державної традиції Української Народної Республіки.
Демократичною була і програма руху, який ми звикли називати дисидентським. Саме його традицію продовжила боротьба за незалежність наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років.
Свобода, демократія, гідність і Європа були гаслами наших революцій – Помаранчевої революції 2004 року і Революції Гідності 2013–2014 років.
І саме демократична Українська держава вже тринадцятий рік протистоїть російській агресії.
Росія воює з нами не лише тому, що хоче нашої території. Вона воює з самим українським вибором: бути незалежними, вільними, демократичними і європейськими.
Тому спроба протиставити демократію ефективності держави, свободу – перемозі, а права громадян – національній безпеці є не просто помилкою. Це заперечення того, заради чого українці боролися протягом поколінь.
Лише демократична Україна матиме довіру вільного світу, підтримку Європейського Союзу і реальну перспективу членства в ньому. Але головне навіть не це.
Демократія потрібна нам не тому, що цього вимагає Європа.
Вона потрібна нам тому, що це – український вибір.
35 років тому ми проголосували за незалежність. Усі наступні десятиліття доводили, що для нас незалежність означає свободу.
Наше завдання сьогодні – не втратити ні першого, ні другого.
З Днем Незалежності України!