Реакція на відеозвернення Федорова
В соціальних мережах і в коментарях переважає критика на адресу Федорова. В першу чергу це стосується ідеї виборів під час війни. Саме це не сподобалось більшості коментаторів. В умовах ескалації війни це сприймається не як розв’язання існуючих політичних проблем, а створення ще однієї критичної проблеми, як ризик дестабілізації. А ще це стали сприймати як намагання поставити свої власні політичні амбіції вище суспільних інтересів.
Ця ідея стала явним фальстартом. Але якщо війна затягнеться ще на рік-два без перспективи швидкого завершення, і якщо паралельно з’являться нові антикорупційні розслідування щодо високих посадових осіб, то ідею виборів під час війни почнуть розглядати в практичній площині.
А для Федорова та його політтехнологів ця історія має стати повчальним уроком. І холодний душ критики для Федорова є корисним, щоб він не спіймав зіркову хворобу. І взагалі це повчальна історія – яка коротка дистанція від ейфорічного екстазу емоційного захоплення і підтримки до майже знущального хейту і сарказму.
Але я б не поспішав списувати Федорова з політичних рахунків. Іміджево і рейтингово у нього будуть втрати, але він залишиться в політичних розкладах. Цікаво буде подивитись нові рейтинги, які з’являться у вересні. Реакція соціальних мереж і рейтингові тенденції не завжди збігаються, у всякому разі в реакції "глибинного суспільства" не має таких великих емоційних гойдалок.
Нова спецоперація НАБУ
Деякі коментатори пов’язують нову спецоперацію НАБУ із зверненням Федорова. Думаю, все навпаки. І Федоров і НАБУ діяли кожен за власною логікою. НАБУ значною мірою інформаційно перебила ефект від звернення Федорова (може і на щастя для екс-міністра оборони).
Головною "жертвою" на даний момент стала "стрілочниця" (виконавиця протиправної настанови) – Ірина Мудра (заступниця керівника Офісу Президента України, яку вже звільнили з цієї посади). І це головний урок на майбутнє для інших потенційних "виконавців". Сезон "полювання" у виконанні НАБУ продовжується. Далі буде ще не одна подібна справа. І чи має сенс виконувати сумнівні і по суті протиправні настанови великих начальників? Мені здається, що після цієї справи президентська адміністративна вертикаль стане менш керованою і набагато менш дієвою. І всі будуть думати: а хто ще "під ковпаком" (під прослушкою) НАБУ? І чи варто ризикувати собою за гріхи і інтереси великих начальників?
Призначення Євгена Хмари міністром оборони
Ще у вівторок, коли з’явилось подання президента України на призначення Андрія Сибіги міністром закордонних справ і Євгена Хмари на посаду міністра оброни, було очевидно, що голоси за їх призначення є. Інакше не було б і подання на призначення. Але результат в 312 голосів за призначення Євгена Хмари міністром оборони мабуть багатьох здивував. Це набагато більше, ніж очікувалось, особливо на тлі конфліктного протистояння навколо звільнення Михайла Федорова з посади міністра оборони. Є дуже популярна версія, що цьому сприяло відеозвернення Федорова. Не думаю, що це була головна причина такого масового голосування за нового міністра оброни. І це не було голосування за Зеленського, чи проти Федорова, це було голосування за бойового генерала Євгена Хмару, якого дуже поважають і в українському війську і в парламенті, це був прояв поваги до військових, і за те, щоб у нас під час ескалації війни був повноважний міністр оборони. І дуже вірогідно, що багатьох депутатів щиро обурили заклики деяких протестувальників голосувати проти Хмари. Ось саме тут спрацював протилежний ефект.
Але чомусь згадалося, що за призначення Рустема Умєрова на посаду міністра оборони проголосували три роки тому 338 депутатів. А як зараз до нього ставляться?
Sic transit gloria mundi ("так проходить мирська слава"). Про це треба пам'ятати всім – і міністрам (колишнім і новим) і депутатам, і навіть президентам.