В команді Юлії Мендель поповнення. До неї доєднується Оля Полякова. Ще одна інтелектуалка, яка побачила себе в концтаборі.
Чекаємо спільний ефір Юлії Латиніної, Діани Панченко, Юлії Мендель і Ольги Полякової. Оце буде інтелектуальна насолода.
Єдине що, Мендель підспівує російський пропаганді з якоїсь італійської діри. А Полякова, як та Крюкова, ходить по Києву і агітує за зрив мобілізації, за силовий спротив мобілізації. Під час війни. І робить це, намагаючись переключити увагу з того, що громадянське суспільство поставило їй слушні питання щодо контактів із росіянами під час війни з Росією. Дивні питання, правда.
І нічо. Ще ходить. Було б в Україні верховенство права, то така Полякова, як і всі ці люди, що фізично дозволили собі напасти на українських військових чи українських поліцейських сиділи б вже у буцегарні. Але ні. Вони на волі. Але торочать про концтабір. Самі викладають відео, де застосовують фізичний вплив на українських військових. Під час війни. Пишаються цим. І при цьому досі на волі.
Звісно, соцмережі дозволяють всім бачити твій інтелектуальний рівень. Навіть якщо ці всі цього не хочуть. Але з іншого боку це створює бульбашки з ідіотів, які здатні об’єднуватись і тоді це вже спільна проблема. Особливо якщо держава не заважає цьому об’єднаню, а Росія сприяє.
Чомусь Україна досі не закриває телеграм канали, які поширюють пропаганду ворога. І влада мовчить в тряпочку, бо ідіоти ж також голосують і ці голоси їм важливі. Навіть Оля Полякова має право голосу на виборах. Як би це не було прикро.
Цікаво собі навіть уявити, що було б під час Другої Світової в Англії чи США із публічними особами, які б дозволили собі поширювати пропаганду ворога, спрямовану на зрив мобілізації. Агітує протидіяти законним діям правоохоронців. І наче тільки минулого тижня всі були в паніці. А ні, тепер знову тил хоче жити так, наче війни немає. І як це поєднується в одних головах?
Але звісно, якщо б кожен, хто дозволив собі напасти на українського військового при виконанні під час війни був або показово запроторений у в'язницю, або пристрелений на місці, то і такі як Полякова мовчали б. Але вони бачать, що така поведінка толерується. І намагаються зайняти нішу.
Цікаво, сподобалось би Оля Поляковій в Бучі. Вона, певно, була в цей час в більш безпечному місці. Може і в разі повторення геноциду планує бути десь в Монако. Тоді, дійсно, мобілізація може бути не важливою. А хороші руські дуже приємні люди. Та і в принципі треба дружити, братські народи ж. Особливо в Монако…