Останні заяви Дмитра Медведєва можуть здатися черговим набором агресивних, суперечливих і відверто хамських висловлювань. Але якщо скласти їх разом, вимальовується цілком послідовна інформаційна конструкція, яку кремль сьогодні пропонує російському суспільству.
Її основні елементи такі: мобілізації нібито не буде, людей для війни вистачає, росію можна "врятувати" лише перемогою, економічні проблеми пояснюються зовнішнім тиском, Європу потрібно ненавидіти, Україну – дегуманізувати, а США – звинувачувати у втручанні в чужі справи.
Почнемо з мобілізації.
28 липня Медведєв заявив, що протягом перших шести місяців 2026 року контракт із міноборони рф уклали близько 200 тисяч осіб, а ще приблизно 16 тисяч записалися до так званих добровольчих формувань. На цій підставі він назвав повідомлення про можливу нову мобілізацію "брехнею ворога".
Однак ці цифри походять винятково від російської влади й не мають незалежного підтвердження. За даними, отриманими внаслідок аналізу бюджетних виплат, у першому кварталі 2026 року контракт підписали близько 71 тисячі осіб. Це найнижчий показник за останні три роки.
Темпи набору оцінювалися приблизно у 800-1000 осіб на добу. Західні розвідки водночас оцінюють поточні російські втрати приблизно у 30 тисяч убитих і поранених щомісяця, тоді як обсяги набору становлять близько 25-31 тисячі людей. Тобто йдеться не про формування значного резерву, а переважно про компенсацію поточних втрат.
Тому формально Медведєв може мати рацію лише в одному: рішення про відкриту загальну мобілізацію поки що не ухвалене. Але це зовсім не означає, що в росії немає прихованої мобілізації.
росія продовжує купувати людський ресурс за допомогою величезних одноразових виплат, вербування студентів, рекламування нібито "безпечної" служби в підрозділах безпілотних систем, залучення резервістів і постійного розширення контрактної кампанії. Фактично це мобілізація, лише розтягнута в часі й замаскована під нібито добровільне рішення громадянина.
До того ж 18-20 вересня 2026 року в рф мають відбутися вибори до державної думи. Напередодні виборів кремлю політично невигідно офіційно оголошувати нову хвилю мобілізації та провокувати паніку серед населення.
Тому сьогоднішнє заперечення Медведєва – це передусім політичне заспокоєння виборців, а не гарантія того, що мобілізаційні рішення не будуть ухвалені пізніше.
Не менш показовою є теза Медведєва про те, що "зберегти росію" можна лише перемогою у так званій "СВО". Фактично це визнання того, що кремлівський режим сам прив’язав своє політичне виживання до результату війни. Війна для нього вже не є лише інструментом зовнішньої політики. Вона стала основою внутрішньої легітимності режиму, виправданням репресій, мілітаризації, цензури, економічних обмежень і зниження рівня життя.
Саме тому кремль не може просто зупинитися. Завершення війни без результату, який можна було б продати росіянам як "перемогу", неминуче викликало б запитання: заради чого загинули сотні тисяч людей, були витрачені трильйони рублів, а країна опинилася в міжнародній ізоляції?
Характерною є й обмовка Медведєва про те, що росію "особливо випробовують на міцність в економічному плані". Економіка рф поки що не перебуває у стані обвалу, але ознаки її системного виснаження стають дедалі очевиднішими.
Центральний банк росії знизив прогноз економічного зростання на 2026 рік до 0-1%, очікує інфляцію на рівні 6-7% і змушений утримувати ключову ставку на надзвичайно високому рівні – 14%.
За перше півріччя дефіцит федерального бюджету досяг 5,73 трлн рублів, або приблизно 2,5% ВВП.
Навіть очікуване зростання нафтогазових доходів у липні не змінює загальної картини. За попередніми оцінками, у січні–липні вони залишатимуться приблизно на 11% нижчими, ніж за аналогічний період минулого року.
Військові видатки, виплати контрактникам і родинам загиблих дедалі сильніше тиснуть не лише на федеральний, а й на регіональні бюджети.
Тобто кремль уже готує населення до простої думки: економічні труднощі є не наслідком війни, розпочатої путіним, а результатом того, що нібито "вороги випробовують росію". Відповідальність знову перекладається із самого агресора на зовнішній світ.
Особливо відверто Медведєв висловився щодо можливого обмеження в’їзду до ЄС для російських військовослужбовців, які брали участь у війні проти України. Він фактично заявив, що ненависть мільйонів росіян до всього європейського – це саме те, що потрібно росії.
При цьому рішення ЄС не спрямоване проти всіх росіян за етнічною ознакою. Ухвалений 21-й пакет санкцій створює юридичну основу для запровадження візових обмежень щодо військовослужбовців і колишніх військовослужбовців рф, а також представників підконтрольних їй формувань, які безпосередньо брали участь у війні проти України. Остаточне рішення про набуття забороною чинності ще має ухвалити Рада ЄС.
Медведєв, однак, навіть не намагається захищати право росіян на контакти з Європою. Навпаки, він відкрито вітає майбутню ізоляцію, оскільки вона допомагає кремлю формувати закрите, озлоблене й кероване суспільство, яке десятиліттями житиме в атмосфері "обложеної фортеці".
Образлива реакція Медведєва на різку заяву Михайла Драпатого виконує ту саму функцію. Незалежно від того, як оцінювати коректність формулювань українського воєначальника, відповідь заступника голови ради безпеки рф не містила жодного аргументу – лише нецензурні образи, дегуманізацію та традиційні звинувачення України в "нацизмі".
І нарешті – заява про те, що США нібито "не мають права вирішувати за інших" і повинні спочатку розібратися з проблемами у власній країні. Це класичне кремлівське дзеркальне звинувачення.
Саме росія вважає, що має право визначати зовнішньополітичний курс України, заперечувати існування української нації, силою змінювати міжнародно визнані кордони та вирішувати, які держави можуть вступати до міжнародних союзів.
Заява Медведєва пролунала 5 липня, коли він коментував 250-річчя незалежності США.
Тому останні виступи Медведєва – це не просто чергова словесна істерика колишнього російського президента. Це концентрований виклад того, до чого кремль готує росіян:
Медведєв лише озвучує це грубіше й відвертіше, ніж інші представники російського режиму.
А головний зміст його заяв можна сформулювати зовсім просто: путінський режим уже не знає, як урятувати росію від наслідків війни, тому намагається переконати росіян, що врятувати її можна лише продовженням цієї війни.