Повномасштабна російсько-українська війна – це, крім усього іншого, ще і серйозна соціальна драбина для різноманітних медіаперсонажів. Багато українських блогерів зробили собі ім’я з нуля чи суттєво збільшили свою інформаційну капіталізацію, публікуючи текстовий чи фотовідеоконтент про те, що відбувається у російській армії. А відбуваються там справді жахливі (із загальнолюдської точки зору) речі. Побиття, знущання, катування, приниження – усім цим переповнений перш за все Telegram, де подібний контент може бути опублікований через фактичну відсутність цензури.
Та виявилося, що подібні речі відбуваються не тільки з того боку лінії бойового зіткнення. Видання "Бабель" розкрутило тему, про яку багато хто говорив непублічно – тему окремого 425-го штурмового полку "Скеля". Того самого, який називають "полком Сирського" і "м’ясним полком". Історія, описана журналістами, може мати довгострокові наслідки – причому не тільки для самого головнокомандувача ЗСУ, а і для персонажів на дещо вищих посадах.
Розслідування і реакція (та її відсутність)
Автори розслідування із промовистим заголовком "Штурмовий полк "Скеля" має бойові заслуги і добре забезпечення. А ще, кажуть очевидці, там катують і забивають людей на смерть" знайшли очевидців / свідків того, як у "Скелі" відбуваються фактично такі ж самі речі, як і показуються українськими блогерами у форматі "Подивіться, що там у москалів".
Переказувати фабулу розслідування та факти, виявлені журналістками видання "Бабель", навряд чи варто. Значно важливіше поговорити про те, що було (і буде) далі. По-перше, уже є реакція командування полку. Реакція, з одного боку, досить-таки стримана і акуратна. З іншого – не обійшлося без класичних соцмережевих пересмикувань, на кшталт, наприклад, цього – "статтю "Бабеля" поширюють у тому числі особи, які в інформаційному просторі грають на користь росії, зокрема, блогери Олешко та Гнап". Звісна річ, прізвища тих, хто поширює статтю, жодним чином не впливає на достовірність описаного у тексті – але від спокуси замазати обвинувачення прізвищем "Олешко" у "Скелі" не втрималися.
По-друге, є реакція і правоохоронних структур. Державне бюро розслідувань заявило про початок досудового розслідування фактів, оприлюднених у розслідуванні ЗМІ. Відразу зазначимо, що силова структура, яка діє тільки після того, як інформація випливе у пресі – м’яко кажучи, не дуже якісна структура, її не для того фінансують, щоб моніторити сайти; але, принаймні, хоч зараз зайнялися, що вже не найгірший варіант.
Реакції самого головкома Сирського, який, як кажуть, є головним "дахом" "Скелі", поки що немає – хоч на його Telegram-каналі новини і заяви з’являються досить регулярно. Нічого не заявили і у Генштабі, на Facebook-сторінці якого відвертим сарказмом тепер виглядає новина триденної давнини з текстом про те, що "Війна змінює людину. Але є речі, які вона не здатна забрати – людяність, турботу та здатність помічати тих, хто потребує допомоги", та мімімішними фотографіями військових із котиками.
Хто постраждає внаслідок скандалу зі "Скелею"
Словом, історія тільки починає розкручуватися. Чого ж нам чекати хоча у проміжних підсумках? Можна припустити, що якихось надсерйозних (відповідних фактажу статті "Бабеля") наслідків для "Скелі" не буде. Можливо, його навіть не зачепить – скажімо, розформуванням. Та навіть і у такому випадку – найгіршому для командування – подібні структури так чи інакше продовжать своє існування.
А також продовжать існування інциденти, про які вам може розповісти будь-який мобілізований громадянин – як, скажімо, люди тікають із навчальних центрів, бо їм повідомляють, що невдовзі мають приїхати "покупц" саме зі "Скелі". "Покупці" – це термін ще з радянських часів, так називали представників тих чи інших підрозділів, які приїжджали в "учебки" за новобранцями. Порівняння з радянськими часами тут невипадкове, бо таке ставлення до військових є прямою відсилкою саме до тієї армії, в якій знущання і приниження були невід’ємною частиною. І, схоже, усе це не повертається – а повернулося.
Тож авторитету головкому ця ситуація аж ніяк не додасть. Та проблеми через "Скелю" цілком можуть виникнути і у Верховного головнокомандувача ЗСУ Володимира Зеленського. І буде дуже дивно, якщо після війни, про завершення якої говорять усе частіше, опоненти не використають цю історію проти кандидата в президенти Зеленського. Це ж дуже зручна – і, що найважливіше, цілком реальна, а не вигадана чи притягнута за вуха – політична позиція для атаки. Тож можна припустити, що кейс "Скелі" рано чи пізно вдарить по чинному президенту. Та є в цій історії важливіший за політичні розбірки момент.
Це необхідність повного і незалежного розслідування. І покарання усіх винних та причетних до описаних журналістками Катериною Лихогляд і Катерини Коберник звірств. А ще – держава має віддати борг родинам загиблих / померлих у "Скелі". Бо це справді борг держави, борг, який повністю віддати, звісна річ, неможливо, але можна принаймні спробувати хоч якось його компенсувати. Втім, поки що особливого бажання з боку чинної влади не видно…