Це не українсько-польська конференція.
Це міжнародна конференція: понад 40 національних урядів + Євросоюз + міжнародні фінансові організації.
Це не запрошення президента Польщі.
Це запрошення міжнародної спільноти, яка взяла на себе зобов'язання відновити Україну.
Польща просто цього року стала майданчиком проведення по черзі.
Минулого року Італія.
А до того Німеччина.
А до того Велика Британія.
А до того Швейцарія.
Це не справа українсько-польських відносин.
Тепер друге.
Білих Орлів повернули.
Це правильно.
Тепер треба послати сигнал, що в домі є дорослі.
Які розуміють, що Навроцький тимчасово, а Польща вічно.
І Україна вічно.
Наші друзі в Польщі, притомні люди, дорослі в тому домі потребують підтримки.
Польща це не Навроцький.
Як Україна не була Янукович.
Я не пропоную кланятися полякам, заради них переформатовувати свою картину історії чи свій пантеон героїв.
Ми вже ствердили нашу суб’єктність, непоступливість, здатність захищати свій інтерес і свою картину світу.
Тепер треба ще ствердити нашу спроможність розрізняти коротке й довге.
Нашу спроможність перемикатися з минулого на майбутнє (і перемикати інших).
Нашу здатність керувати наративом, а не плисти за ним.
Нашу проактивність, а не реактивність.
Відновлення України не має стосунку до історичної пам'яті.
Суб’єктність – це не жорстка позиція з питань, які для вас важливі.
Камінь також має жорстку позицію, але він не суб'єкт.
Суб’єктність – це здатність сьогодні керувати тим, що вчора керувало вами.
Вчора ми керувалися наративом, який запустили поляки.
Сьогодні ми мусимо розвернути поляків до наративу, який запустили ми.
Це стане ознакою нашої сили й суб’єктності.
Доповідь закінчив.