Приводом став удар у Старобільську. Російська пропаганда миттєво запустила нову платівку: "погіблі нєвінниє дєті". У кремля завжди так: спочатку військовий об’єкт, потім – акторська сльоза в ООН.
Насправді йшлося про курсантів безпілотних систем РФ – людей 19–23 років, призовного віку, пов’язаних із тією самою індустрією дронів, яку путін сьогодні перетворив на одну з головних машин війни.
І головне тут не навіть це.
Старобільськ – це Україна. Окупована, але Україна. А російські військові, інструктори, курсанти, штаби, центри підготовки операторів БПЛА та інша військова інфраструктура на українській території є законними військовими цілями. Це – відповідь на всі російські верески в ООН.
Але путін використав цей епізод як зручний привід, щоб перейти до нового рівня терору проти мирних українських міст.
Привід – Старобільськ.
Причина – зовсім інша.
Через розвиток українських безпілотних технологій, створення кілзон і перевагу в управлінні та зв’язку, зокрема завдяки Starlink, росіяни все важче просуваються на фронті. Чотири роки воювати проти України – і роками топтатися довкола таких точок, як Мала Токмачка на Запоріжжі, – це, без сумніву, увійде у військову історію. Як окрема сторінка сорому ядерної держави, яка обіцяла "Київ за три дні".
Саме тому росія мусить піднімати ставки.
У кремля залишилося два головні козирі: ракетний потенціал, передусім балістика, і тактична ядерна зброя як шантаж останньої надії.
Саме тому росія з усіх можливих інформаційних ресурсів почала залякувати повним руйнуванням Києва. І тут важливо розуміти: окрім символічних урядових будівель, пріоритетними цілями для росіян можуть стати виробники безпілотників – ті, хто реально змінив хід війни.
Бо українські далекобійні спроможності створили для росіян дуже неприємний когнітивний дисонанс. Між "Київ за три дні" і сном у коридорах російських аеропортів пролягли чотири роки війни, технологічна перевага України і дуже погано прихована паніка кремля.
Тому путін підніматиме ставки.
Його цілі зараз очевидні.
Перша – спробувати знищити український дроновий потенціал.
Друга – максимально загострити ситуацію, щоб покращити власну переговорну позицію.
І саме цивільні руйнування в столиці України для нього є бажаним фоном цих переговорів. Бо росія не вміє приходити за стіл переговорів без крові на руках. Вона вважає кров аргументом.
Звідси – заяви українських можновладців про те, що заморозка війни можлива до наступного листопада.
Саме до цього часу інтерес до припинення вогню або принаймні до демонстрації "мирного процесу” зберігатиметься і у Вашингтоні. У листопаді в США – проміжні вибори до Конгресу, які можуть суттєво змінити баланс сил і звузити можливості адміністрації Трампа. Тому для Трампа і Рубіо критично важливо показати результат: виконання передвиборчої обіцянки про завершення війни або бодай видимий рух до цього. Це може стати частиною виборчої логіки республіканців.
Так само активізувалися і російські переговорники.
Щоправда, вони робитимуть все можливе, аби досягнути головної мети – відвід українських військ з Донбасу. І треба бути готовими до того, що ядерний шантаж, а саме погрози про застосування тактичної ядерної зброї в процесі цих надскладних переговорів лише наростатиме, що яскраво демонструє російська пропаганда, яка все частіше промовляє "нам нє оставілі вибора"…
Все це про те, що попереду нас справді чекає важкий етап з можливою максимальною терористичною кульмінацією проти мирного населення.
Проте, є шанс, що цей етап все таки буде фінішним у цій жахливій війні…