І просто тому, що навіть якби ми хотіли принизити путіна і росіян, а ми звісно цього дуже хочемо, то удар по параду був би не найкращим кроком.
Але Україна вже принизила Росію. І найбільшим приниженням буде те полегшення, яке відчують Путін і ко в момент завершення параду. Коли скажуть самі собі "слава богу, нічого не трапилось". І ось в цей момент вони зрозуміють. І будуть розуміти, що всі навколо також розуміють. Особливо після тієї істерики, яку влаштували росіяни, погрожуючи в черговий раз спопелити Київ.
І коли Путін буде поспішати після параду в Бункер, з підозрою дивлячись на всіх навколо, а особливо на Шойгу, він буде відчувати себе приниженим. Бо він боявся. Боявся, що "якісь там" українці можуть вдарити по його параду.
По найважливішому символу його ідеології. Де немає майбутнього. І треба поклонятись великому минулому. Символу перемоги. Символу сили. Який в цей момент стане символом слабкості. Руйнуючи міф набагато краще, ніж пара дронів, що могла б долетіти.
Полегшення, яке відчує Путін, заховавшись у бункері, буде переслідувати його і нагадувати йому, що він слабкий старигань, який не зміг. Це приниження, яке він не зможе забути. І яке відчують всі навколо. Від оточення Путіна до доярки тьоті Фросі. Від Мєдвєдєва, до московського хіпстера, якому на час параду відключать інтернет.
Так, можливо це приниження змусить його завдати терористичного удару по українським містам. Але одночасно воно стане ще однією цеглиною, що випадає з під ніг імперії. Бо росіяни не терплять слабкості. Не прощають слабкість. Вони можуть пробачити репресії, особливо якщо ці репресії зачіпають сусіда, а не них самих. Але начальник не може бути слабким. Може красти. Може бути тупим. Але не слабким.
А Путін тепер слабкий. У нього навіть буде парад слабкості. І хто ми такі, щоб заважати йому статися...