Загрози відправки на фронт занадто активних, масові скорочення заради економії, спроби добитися сплати податку попри руйнування – все це стає непривабливою реальністю в питаннях працевлаштування в прифронтовій зоні. Детальніше про проблеми зайнятості та те, наскільки державна підтримка відповідає потребам, RegioNews розповіли самі мешканці.
Кричуща ситуація в аграрному секторі
Одним із найважливіших напрямків економіки, в який залучені більшість жителі прифронтових регіонів, є агросектор. Розуміють це і в уряді. Нещодавно Міністр економіки, навколишнього середовища та сільського господарства Олексій Соболєв розповів про заходи підтримки місцевих аграріїв.
Серед іншого, діє програма часткової компенсації вартості знищеного або пошкодженого майна, збільшено компенсації за придбану вітчизняну агротехніку, збільшено розміри компенсації витрат на ремонт, реконструкцію та будівництво зрошувальної інфраструктури.
Також діє державна субсидія "1 тис. грн на 1 га засіяних угідь або багаторічних насаджень". Крім того, готуються виплати за втрачені посіви для 236 агровиробників Херсонщини. Розробляється механізм підтримки для земель в 20 км від зони бойових дій. Втім, не все так просто.
За словами начальника Нововоронцовської селищної військової адміністрації (ВА) Херсонської області Андрія Селецького, субсидії, які виділяє держава, – невисокі, і процес їх отримання занадто забюрократизований.
"Минулого року коли був неврожай, не можна було податися на компенсацію збитків за неврожай якщо у тебе є податкові борги. І, виходить, фермер не міг заплатити податок тому що у нього немає врожаю. Нема з чого платити. Такий ось нонсенс", – розповів він RegioNews.
Подібна ситуація, за словами начальника ВА, була по всій Україні, проте в Херсонській області вона посилювалася дроновою небезпекою через що трактористи і комбайнери боялися виїжджати в поле. Цей, здавалося б, логічний факт виявилося важко пояснити податковій.
"Сказали, от якби хтось загинув, тоді це може вважатися територією бойових дій. А якщо ніхто не загинув і техніку не пошкодило – працюйте. Логіка неправильна. Херсонщина і так є територією ризикованого землеробства, а ще додаються проблеми з безпекою", – розповів Андрій Селецький.
Він також зазначив, що податкових пільг із боку держави для місцевих фермерів немає. Більше того, незважаючи на те, чи обробляється земля чи ні, податкова без виїзду висилає приписи про штраф за неоплачений податок.
"І буває таке, що земля перерита під фортифікаційні споруди, а податкова цього не бачить, і ніхто про це не подає, оскільки робили військові. І за цю землю нараховують податок", – розповів Андрій Селецький.
Він зазначив, що багато фермерів все більше схиляються до думки, що їм дешевше не займатися фермерством, оскільки в результаті наполегливої праці вони виходять в нуль, так якби нічого не робили. Але поки що аграрії продовжують роботу, хоча "аграрка" в громаді фактично "лежить". За словами начальника ВА, навіть якщо цього року фермери знімуть суперврожай, про що свідчать оптимістичні прогнози з погодою, це не компенсує тих втрат, які аграрії зазнали у 2022 – 2025 роках у зв'язку з бойовими діями та посухою.
Андрій Селецький каже, що на місці уряду датував би фермерів. Оскільки український фермер – це не тільки заробіток на умовно новий Volkswagen Touareg, це про продовольчу незалежність. Каже, що в його територіальній громаді – 40 га орних земель на яких вирощується зерно, баштанні, сади. Скільки економіка України в результаті недоотримає продовольства, якщо ці землі не будуть оброблятися? Але ж ситуація з громадами, які перебувають південніше Нововоронцовської ТГ ще гірша, так як вони перебувають ближче до лінії фронту.
Крім продовольства фермери надають робочі місця. Кожен фермер, за словами Андрія Селецького, в сезон дає від 5 до 100 робочих місць жителям сіл. І це резон для жителів залишитися проживати в селах.
"Тільки в моїй громаді є чотири степових села в яких крім "аграрки" немає нічого. Але якщо "аграрка" буде на "мінусі", тоді питання – що там робити?" – підсумував начальник ВА.
Допомога ВСУ обернулася судами
Про особливості ведення сільського господарства в зоні можливих бойових дій RegioNews розповів Олександр Босий – директор ТОВ "Донбас" із села Мирна Долина Краматорського району Донецької області. Олександр дуже розраховує на програму підтримки фермерських господарств в 20-кілометровій зоні. І хоча агропідприємство Олександра Босого розташоване в 35 км від лінії фронту, є шанс що уряд все ж надасть підтримку, так як йдуть розмови про розширення зони до 50 км. Втім, все це поки проекти, які заплановані на літо оскільки виплати здійснюються з окремого фонду фінансування, який наповнюється зокрема за рахунок мит на експорт сої та ріпаку, а це через кілька місяців.
У свою чергу Олександр Босий вважає, що Донецьку область потрібно всю включити до зони ризикованого землеробства і всім аграріям виплачувати підтримку через небезпечну ситуацію. Наприклад, ТОВ "Донбас" раніше втратило один зі складів через пряме влучання, а два тижні тому було зруйновано ще один склад. Водночас фермер не полишає свою діяльність, і найближчим часом планує розпочати польові роботи. І це попри небезпеку ситуації та гостру нестачу працівників через мобілізацію. З працівниками в результаті допомагають дружні фермерські господарства, часто чоловік і сам сідає за трактор.
Разом з тим Олександр вказує на складні взаємини з держструктурами. Свого часу його підприємство допомогло в розміщенні на своїй території Збройних сил України. Через це споживання електроенергії у ТОВ "Донбас" зросло в рази, а грошей щоб погасити борг не було. Справа в підсумку закінчилася тим, що ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" звернулося до суду з вимогою стягнути з ТОВ "Донбас" заборгованість майже в 300 тис. грн. за спожиту електроенергію з лютого по серпень 2023 року. І 13 лютого 2024 року Господарський суд Донецької області прийняв рішення на користь енергокомпанії, про що йдеться в Єдиному державному реєстрі судових рішень у справі №905/1449/23.
Олександр Босий в результаті не тільки не отримав компенсації, але і не зміг отримати підтримку за програмою 1 тис. грн за 1 га, так як у фермерів для цього не повинно бути судових справ і заборгованості до бюджету.
"У результаті ті аграрії, які не надавали допомогу, отримали підтримку за програмою, в той час як ми допомогли, але не отримали нічого", – розповів чоловік.
Також фермер вказує на нелогічні, з його точки зору, дії податкової, яка вимагає сплати податків у господарств, які зазнали масштабних руйнувань. Він навів приклад своїх знайомих, що мають поля у Волноваському районі, а також поруч з Красногорівкою і Селидовим (ці території зараз зайняті російськими військами). Фермери не зібрали урожай, а їм у підсумку надійшли вимоги сплатити податки.
"У результаті заблокували рахунки, хоча люди не винні. Вони через бойові дії не могли зібрати врожай. Люди намагалися доводити, але нічого не вийшло. Це проблема. Не враховують зону в якій ми перебуваємо: посіяли чи ні, зібрали чи ні – податки нарахували і вимагають сплатити", – підсумував фермер.
Про подібні випадки говорить і власник сільського фермерського господарства "Росток" що в селищі Олександрівка Краматорського району Іван Макаров.
"Були випадки, що люди поїхали і у них не було можливості обробляти землю, а податок потрібно сплатити", – розповів нашому виданню Іван.
Чоловік впевнений, що державі було б вигідно всіляко підтримувати фермерів незважаючи на невиконання ними частини умов, часто не з їхньої вини. Адже в цьому випадку аграрії могли б далі розвиватися і платити податки до бюджету, надавати робочі місця.
Позбавлення "броні" неугодних і низькі зарплати
Є свої особливості і на підприємствах прифронтової залізничної інфраструктури. Голова осередку Вільної профспілки залізничників України в Дарницькому депо Києва Олександр Скиба розповів, що в Запоріжжі через обстріли багато промислових підприємств переносять, а працівників часто відправляють у відрядження в інші міста. При цьому умови для відрядження надаються не найкомфортніші. Тих хто активно добивається поліпшення умов праці, начальство нерідко позбавляє бронювання.
Олександр навів випадок, який стався минулого року в одному з локомотивних депо в Запоріжжі. Член профспілки був відправлений у відрядження, де виявив погані умови відпочинку для локомотивних бригад, про що офіційно доповів керівництву.
"Далі працівник повертається на роботу, йде приймати локомотив, а до локомотива підходять поліція і ТЦК. І тут же з'ясовується, що в цей момент у людини було знято бронь. Не може бути, щоб поліція та ТЦК на величезній території підійшли до потрібного локомотиву і до співробітника, у якого якраз зникла "бронь". Це однозначно направив роботодавець. За 20 хвилин працівник в результаті пройшов військово-лікарську комісію і був відправлений на полігон", – розповів журналістам нашого видання Олександр Скиба.
Він зазначив, що подібні випадки далеко не поодинокі.
Голава профспілки також відзначає невідповідність зарплат і тому навантаженню, яке відчувають працівники залізниці. Більш-менш гідну оплату отримують ті, хто працює по 270 годин на місяць, що дуже багато, враховуючи що більшість українців працюють близько 160 - 170 годин на місяць. Раніше ми розповідали історію провідника АТ "Українська залізниця" Анатолія Бабічева, удостоєного державної нагороди "Національна легенда України", яку йому у березні 2022 року вручив президент Володимир Зеленський. За словами Анатолія, його місячна зарплата у складних умовах прифронтового регіону на сьогодні становить чистими всього 16 тис. грн на місяць.
Низькі зарплати спостерігаються і в інших сферах в прифронтових регіонах – в тій же медицині. Раніше ми наводили приклад роботи Наталії Опанасенко – медичної сестри з прифронтового села Кирилівка в Харківській області. За свою непросту працю в екстремальних умовах медпрацівниця отримувала 0,75 ставки і щоб підзаробити змушена була підробляти санітаркою. У період роботи Наталії Опанасенко, село Кирилівка хоча і перебувало в 40 км від кордону з РФ і найближчої лінії фронту, проте населений пункт, відповідно до наказу Міністерства розвитку громад і територій України, не був включений до переліку територій можливих бойових дій. А це позбавляло медичних працівників, а також працівників державних установ та організацій на додаткові 50% виплати.
Нав'язливе бажання скорочення
Надання медичної допомоги в прифронтових регіонах – окрема велика тема. Попри величезні ризики безпеки, в населених пунктах, що перебувають під постійним обстрілом, продовжують працювати медпрацівники: лікарі приймають пацієнтів, а швидка виїжджає на виклики. Один із прикладів – Наталія Левченко, яка працює парамедиком на станції швидкої медичної допомоги Мирнограда, розташованої в Новодонецькому Донецької області.
Наталія розповіла нашим журналістам, як разом з чоловіком, який працює разом з нею в одній бригаді медичним техніком (водій, навчений допомагати медпрацівникам), неодноразово ризикували життям. Одного разу подружжя ледь не потрапило під повторний обстріл коли вивозили жінку з пораненням голови. Наступного разу недалеко від автомобіля швидкої прилетіла ракета і від вибухової хвилі та уламків медпрацівників врятували бетонні конструкції порожніх ферм. Сама Наталія каже, що під час виклику часто не думає про можливі ризики – головне надати допомогу потерпілому.
"Робиш все, щоб врятувати людину і полегшити її страждання. Хоча, звичайно, за інструкцією ми можемо сховатися, перечекати. Але тут потрібно враховувати, що велику роль відіграє час, і чим швидше пацієнту надаси допомогу, тим легше він перенесе травму", – зазначила парамедик.
Весь колектив станції швидкої Мирнограда, а це понад 40 осіб, працює в схожих умовах. І цих людей, які продовжують надавати медичну допомогу в екстремальних умовах і мають в цьому величезний досвід, керівництво Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Донецької області (далі – Центр) вирішило скоротити. Про цей випадок ми частково розповідали в одній з публікацій. Офіційна причина скорочення – зниження кількості виїздів через зменшення кількості жителів і брак фінансування.
Спроба скорочення медпрацівників в результаті наштовхнулося на протидію з боку колективу станції швидкої допомоги, який вирішив боротися за свої права. Медики написав звернення до державних інстанцій, звернувся в ЗМІ. Тоді керівництво Центру спробувало скоротити колектив обґрунтовуючи це погіршення безпековою ситуацією, про що був підписаний відповідний наказ.
Справа в підсумку закінчилася прибуттям до області очільника Міністерства охорони здоров'я України Віктора Ляшка і кадровими перестановками в охороні здоров'я області. Згодом аудиторська перевірка виявила в Центрі фінансові порушення в нарахуванні та виплаті доплат працівникам, а також в оплаті послуг постачання електроенергії та її розподілу.
Дана історія показала готовність керівництва розлучитися з кількома десятками досвідчених і мотивованих кадрів заради економії коштів. Хоча, як з'ясувалося пізніше, гроші на виплати зарплат медикам знайшлися. Зазначимо, що медпрацівникам навряд чи вдалося б відстояти свої трудові права, якби вони не вирішили розповісти про свої труднощі публічно.
***
Люди, які незважаючи на екстремальні умови продовжують виконувати свою роботу, та вкладають внесок у стійкість держави – заслуговують всебічної підтримки. При цьому участь самої держави в питаннях підтримки часто позбавлена системності і зводиться до фрагментарних дій. Такий підхід породжує перевищення і свавілля на місцях, викликаючи у громадян недовіру до існуючої системи, невіру в її здатність відповідати реальним потребам соціуму. Міркування про те що робити далі, і як організувати більш дієву підтримку суспільства, в подібній обстановці звучать все частіше.