Війни рідко завершуються перемогою однієї сторони та поразкою іншої (Друга світова є винятком). Найчастіше війни завершуються поразкою усіх сторін.
Що й не дивно, враховуючи, що війна несе смерть і руйнацію.
Але є один важливий нюанс, який часто пропускають. Я також зазвичай його пропускаю для простоти. Але не зараз.
Перемога – це мир, кращий за попередній з власної точки зору.
Це важливий нюанс, який враховує, що різні сторони війни можуть мати різні критерії того, що є для них добре чи погано. Плюс враховує наявність когнітивного домену, в якому можна викривити сприйняття супротивником поразки та перемоги (наприклад, можна переконати переможця, що він програв, і саме це Москва робитиме з нами після нашої перемоги, але це інша тема, іншим разом).
Здається, що Іран зазнав поразки: він розбомблений вщент і відкинутий на десятки років назад.
Але головне: режим аятол вистояв, ядерна програма продовжиться, і контроль над протокою став явним. США можуть думати, що Іран зазнав поразки, але Іран переміг.
Здається, що США перемогли: вони отримали сотні тактичних перемог, продемонстрували силу своєї зброї (яка, безумовно, переважає будь-що на планеті), самі зазнали мінімальних втрат, відкинули супротивника на десятки років назад. Звичайно, Трамп оголосить епічну перемогу. Але фактично США виходять із війни в гіршій ситуації, ніж була: умови перемир’я такі ж (якщо не гірше), ніж до війни; відносини з союзниками в Європі зіпсовані, а з союзниками на Близькому Сході підірвані, й загалом Америка виглядає ненадійним гравцем. Спроможність США досягати стратегічних цілей поставлена під сумнів, попри силу американської зброї. І головне: неоголошена політична ціль війни – поставити потоки під контроль -- не досягнута.
Арабські монархії зазнали чистої поразки в цій війні. Десятиліттями вибудована економічна модель виявилася крихкою. Майбутнє під питанням.
Ізраїль, на перший погляд, зазнав поразки разом із США. Але з його точки зору він переміг: маючи чітку політичну ціль, він її реалізував -- послабив і відкинув Іран, відвернувши атаку на себе й забезпечивши собі пару десятків років відносного спокою. Попри те, що іранська ядерна програма нікуди не ділася.
Європа виграла: продемонструвала суб’єктність, нічого не втратила.
Україна виграла. Думаю, не треба пояснювати.
Росія програла. Втратила союзника, довела неспроможність виконувати союзницькі зобов'язання. Висока ціна на нафту компенсується втратами експортної інфраструктури.
Китай виграв максимально, отримавши додаткові можливості в регіоні та ще й долучившись через Пакистан до миротворчості.
Ось така картинка.
До цього можна додати те, що я писав вчора: другий раз після "Києва за три дні" продемонстровано, що переважна військова сила не здатна завдати поразки значно слабшій країні, якщо вона має нормальний індустріальний потенціал, стійке суспільство й достатню підтримку політичного режиму.
Сперечайтеся в коментарях. Тільки не забудьте основний принцип. Перемога – це мир, кращий за попередній з власної точки зору.