Гнівні заяви Трампа на адресу європейських партнерів США по НАТО і щодо НАТО в цілому викликають величезні побоювання щодо майбутнього Північноатлантичного альянсу. Активно дискутується вірогідність виходу США з НАТО. Але іноді лунають і парадоксально оптимістичні коментарі.
Колишній спецпосланник Президента США в Україні генерал Кіт Келлог заявив, що можливо є потреба створення альтернативних до НАТО військових альянсів. І що Україна може приєднатись до такого альтернативного військового союзу.
Посол України при НАТО Альона Гетьманчук в коментарі виданню Politico заявила, що замість розпаду НАТО варто чекати його переосмислення і відродження. На її думку нинішні негаразди в НАТО можуть відкрити більше можливостей для інтеграції України до Альянсу. І це допоможе НАТО стати "набагато ефективнішим, смертоноснішим, інноваційнішим та здатним протистояти російській загрозі".
І чого тоді чекати далі? Як дивитися на майбутнє НАТО – з оптимізмом чи занепокоєнням?
По-перше, зазначу, що Президент США не може своїм одноосібним рішенням вивести Сполучені Штати із НАТО. Наприкінці 2023 року Конгрес США ухвалив закон (в рамках закону про оборонний бюджет NDAA 2024), який прямо забороняє Президентові Сполучених Штатів виходити з НАТО в односторонньому порядку. Вже тоді конгресмени, мабуть, побоювалися повернення Трампа на пост Президента США і про всяк випадок підготували законодавчий запобіжник щодо членства США в НАТО. Іронія політичної долі полягає в тому, що одним із авторів цього закону був Марко Рубіо, нинішній держсекретар США, який зараз також говорить про можливість перегляду відносин між США та НАТО.
Відповідно до цього закону, для того, щоб США вийшли з НАТО, Президент США повинен отримати згоду або двох третин сенаторів (67 зі 100), або згоду обох палат Конгресу США. Обидва ці сценарії виглядають малоймовірними. Хоча республіканці мають зараз свою більшість (але з невеликою перевагою) в обох палатах Конгресу США, проте частина сенаторів і конгресменів від Республіканської партії (що представляють класичне, рейганівське крило цієї партії) не підтримають вихід США з НАТО. А після проміжних виборів до Конгресу США у листопаді поточного року ситуація взагалі може змінитись на користь Демократичної партії.
Однак очевидно, що НАТО переживає найглибшу кризу за весь час свого існування. Трамп завжди ставився до НАТО скептично і думав про вихід США із Північноатлантичного альянсу ще в перше своє президентство. Але й тоді й минулого року його переконали не робити поспішних та суперечливих рішень. Тим не менш нинішня адміністрація США налаштована на зміну ролі та функцій США в НАТО.
У лютому поточного року на міністерській конференції НАТО заступник глави Пентагону Елбрідж Колбі, який зараз є головним стратегом Адміністрації Трампа з питань національної безпеки, представив концепцію НАТО 3.0. Згідно з цією концепцією, європейські союзники мають взяти на себе основну відповідальність за свою власну звичайну оборону. Ця стратегія спрямована на перехід від моделі залежності до партнерства, при якому США скорочують свою військову присутність в Європі, зберігаючи при цьому "ядерну парасольку" над Альянсом. Простіше кажучи, якщо Росія нападе на якусь європейську країну НАТО, і це буде звичайна війна (без використання ядерної зброї), то США можуть у ній не брати участь, заявивши, що це "не наша війна", і нехай європейці самі вирішують цю проблему. Зверну особливу увагу, що таку позицію було заявлено ще до початку війни США та Ізраїлю проти Ірану.
Іранська війна стала найсильнішим каталізатором різкого погіршення ставлення Трампа та його адміністрації до НАТО. Своє роздратування і обурення на адресу європейських партнерів НАТО Трамп висловлює публічно і регулярно. І для цього, на жаль, є певні підстави, зокрема заборона деяких країн НАТО (Іспанія та Італія) на використання своїх військових баз для перекидання американських військових ресурсів у район війни на Близькому Сході. Власне, саме це стало підставою для висновків про кризу в НАТО і наміри Трампа вивести США з НАТО.
Трамп навряд чи зможе вивести США з НАТО (хоча може спробувати це зробити). Але майже напевно він порушить питання про зміну відносин усередині НАТО і про різке скорочення зобов'язань США всередині НАТО. І якщо це станеться, то це буде зовсім інше і слабше НАТО, а не та організація, в яку ми так пристрасно прагнули вступити.
Виходячи з цього, я неоднозначно ставлюся до тези про те, що вихід США з НАТО може збільшити шанси вступу України до Альянсу. Я поставив би питання інакше: а чи потрібно нам вступати в ослаблений Північноатлантичний Альянс, в якому не буде США, чи рівень участі США буде суто формальним? Це як у відомому анекдоті: вам шашечки чи їхати? Адже нам потрібне не просто формальне членство ("шашечки" в НАТО, а п'ята стаття договору про НАТО, яка дозволить нам отримати "ядерну парасольку" НАТО (а насправді ядерну парасольку від США) і готовність НАТО захистити нас від нового нападу Росії.
Слабке та напіврозвалене НАТО навряд чи буде надійною гарантією безпеки для України. Але якщо оновлене НАТО (з США або без США), або новий військово-політичний альянс, що виникне на руїнах НАТО, реально буде готовий захищати всіх своїх учасників і відкриє свої двері для України, то в такий союз нам точно треба вступати.
А поки в НАТО ухвалюватимуть рішення такі державні лідери як Трамп, Орбан, Фіцо та подібні до них, то двері НАТО для України будуть зачинені, і взагалі будуть великі сумніви щодо готовності такого НАТО реально захистити всі країни, що входять до його складу.
Подальша доля НАТО буде вирішуватись (скоріше за все, ще не остаточно) на саміті НАТО, який відбудеться 7 та 8 липня 2026 року в столиці Туреччини – Анкарі. Генсек НАТО Марк Рютте буде відчайдушно рятувати організацію, яку він очолює. Проте зробити це зараз буде набагато важче, ніж рік тому. НАТО вже змінюється і схоже, що Альянс очікують ще більш кардинальні зміни, у тому числі й структурні. Враховуючи нинішні настрої Трампа і посилення суперечностей між США і європейськими країнами НАТО, навряд ці зміни будуть позитивними для Альянсу, хоча і не стануть вироком для нього.
У будь якому випадку Україні треба зберігати партнерські стосунки з НАТО, зокрема для реалізації програми PURL, за якою ми закуповуємо зброю у США. І одночасно треба зміцнювати військово-політичну співпрацю з тими країнами, які допомагають нам зараз, і можуть бути надійними союзниками України після завершення російсько-української війни.