Всі незгодні, навіть депутати, відправляються на фронт – і це, насправді, раціонально в порівнянні з психлікарнями радянських часів, бо хтось повинен захищати Україну.
Частка нашої "еліти" не зацікавлена ані в перемозі, ані в мирних рішеннях, ані в виконанні умов західних донорів, тому що мир і повернення до демократичних норм означає ризик втрати надприбутків на оборонних замовленнях.
Вони як Троцький хочуть "ні війни, ні миру". Їх все влаштовує, крім НАБУ.
Тому війна буде продовжуватися. Не тому, що ми можемо втримати Словʼянсько-Краматорську агломерацію – а ми, безумовно, можемо її втримати, а тому що війна вигідна деяким нашим "елітам".
Війна – це влада, це безкарність, це надприбутки. Війна – це деградація демократії, права, свободи слова. Війна – це зручна можливість заткнути рота незгодним, навіть технічним фахівцям, які мали необережність зробити кращу зброю.
Це сумно. Це прикро. Так ми війну точно не виграємо. Бо будь який наш виграш – це їх програш. Вони цього не дозволять.