Він уперше був прем’єр-міністром своєї країни якраз тоді, коли наш майбутній президент також займав аналогічну посаду, тільки в Україні.
Питання навіть не в тому, що відповів Орбан на цей гіркий листа свого колишнього партнера по перемовинах і – ніде правди діти – політичного однодумця. Питання в тому, що Орбана, до якого звертається Ющенко, насправді не існує – навіть не з точки зору політичних поглядів і моралі. Того, "першого" Орбана не існує інституційно.
Віктор Ющенко зустрічався з очільником уряду Угорської Республіки. Сьогодні Віктор Орбан вже 16 років очолює уряд Угорщини – від назви "Угорська Республіка" в сусідній країні офіційно відмовилися. Мені можуть сказати, що й Україна не має у своїй назві цього слова, що не заважає нашій країні залишатися демократичною республікою. Але питання навіть не у назві як такій, а в сутності. Після свого повернення до влади Орбан свідомо і впевнено займався демонтажем республіканських інституцій. По-перше, він змінив склад виборців, коли розповсюдив виборче право на всіх етнічних угорців – і таким чином перетворив свою маленьку країну на політичного спадкоємця Угорського королівства до Тріанону. По-друге, запровадив згадування Бога і християнської віри у Конституції – символічно, відсилає до традицій, але змінює сам характер сучасної держави. По-третє, нівелював роль президента держави, парламенту, судової системи, вільних медіа і фактично став у своєму впливі на ухвалення рішень схожим на довоєнного регента Угорської держави адмірала Міклоша Горті, численні монументи якому почали з’являтися на угорських майданах якраз після повернення Орбана до влади. І так, після цього повернення Орбан казав про "електоральну революцію" – і він не брехав. Фактично його ФІДЕС повернувся до влади і сформував конституційну більшість як партія нових людей, що виступила проти набридлої корумпованої номенклатури, колишніх комуністів, самозакоханих і незрозумілих для "простої людини" лібералів – всіх тих, хто формував уряди і сприяв змінам у скасованій республіці.
Таким чином, з усіх європейських політиків останніх років найближчим аналогом Віктора Орбана є зовсім не Віктор Ющенко.
Найближчим аналогом Віктора Орбана, його політичним братом є той, кого він більше за всіх ненавидить, плакати із зображеннями якого він розвісив по всій Угорщині, прізвищем якого він лякає своїх виборців – особливо після того, як його адресу пообіцяли повідомити українським військовим.
Найближчим аналогом Віктора Орбана є Володимир Зеленський. Якщо уважно подивитися, це майже наш Орбан і є.
Зеленський теж здійснив справжню електоральну революцію проти існуючої політичної еліти (яка прийшла до влади після справжньої Революції Гідності 2013–2014 років, а не революції, вигаданої Зеленським, як угорська еліта пройшла до влади після справжньої антикомуністичної революції кінця 1980-х, а не революції, вигаданої Орбаном). Зеленському не потрібно було перейменовувати країну, але він також позбавив її сутності республіканізму після того, як сформована під нього партія фактично нівелювала функції парламенту й уряду, коли своєї ролі на тлі війни почали позбуватися незалежні медіа, а судові процедури були підмінені санкційним механізмом. Як і у випадку з Орбаном, на ключових посадах з’явилися люди, пов’язані з першою особою або абсолютно лояльні до її бажань. І тому конфлікт України й Угорщини – це конфлікт дзеркал.
Відмінність у тому, що Орбан керує державою, яка втратила імперські землі (але не імперське мислення) і сформувалася вже після територіальних втрат часів світових війн – тому може дозволити собі, залишаючись у Європі, формувати особливі стосунки з Путіним, Трампом і Сі Цзіньпіном. А Зеленський керує державою, яка була поневолена імперіями й зараз якраз проходить через період територіальних втрат і відстоювання власного суверенітету – і тому не може дозволити собі стосунки з авторитарними правителями, які намагаються відмовити йому в суб’єктності й беруть під сумнів саме існування країни, яку він очолює. Окрім того, залежність Орбана від Європи – це залежність від грошей і тільки. А залежність Зеленського від Європи – це питання виживання не тільки його влади, а самої держави.
Тому, незважаючи на процес демонтажу республіки, який тільки посилився в нас у воєнний час, в українців є всі шанси повернутися до республіканізму, а значить до відповідальності, навіть із Зеленським на чолі держави. Хоч як парадоксально, такий самий шанс вперше за останні 16 років з’явився і в угорців – тільки, звичайно ж, без Орбана.