Коли дивився кадри, як дві високотехнологічні країни виносять в одні ворота країну релігійного мракобісся та забивання камінням за "неправильність" думок, то згадалося.
Був нещодавно на одній події оборонного характеру. Взагалі, я в Армії вже рівнесенько 5 місяців і вкотре переконуюсь, що мені пощастило обрати один з найінноваційніших підрозділів Сил оборони. Де за висловлені ідеї винагороджують правом впровадження, а за зацікавленість новим без проблем направляють на зустрічі з розробниками та виробниками озброєнь та військової техніки, а також з побратимами, які мають такий самий потяг до новинок у світі засобів уражень.
Так от. Слухав я виступи, дивився презентації, спілкувався в кулуарах з колегами по пікселю, мультикаму і варану. І лиш переконувався в одній думці, яку колись добре зартикулювала Марія Берлінська: У країні після воїна головною людиною є інженер. Це чиста правда.
Бойова робота особисто мені наочно показала, що, наприклад, дрони всіх видів повністю змінили поле бою. Цілі роди та види військ, логіка застосування ОВТ, військові доктрини та уявлення, стрілочки на мапах та склади зберігання, інженерка і взаємодія – усе має бути переглянуто у зв’язку з тим, що дрони та логіка їхнього застосування все більше підлаштовують під себе абсолютно все.
На даний момент у кіл-зоні не мають значення ані товщина броні, ані кількість накатів стовбурів на бліндажі, ані спритність та сила окремих бійців, ані злагодженість їхніх двійок, четвірок тощо. Ти можеш робити будь-які кульбіти, влучно стріляти по-македонськи, відтискатися на пальцях 1000 разів і бігати 100-метровку за 9 секунд – дрон тебе наздожене і знищить.
І це ж було вже.
Спритність лучника стьмяніла на фоні дальності пострілу рушниці.
Індивідуальний вишкіл кавалериста втратив сенс в прицілі кулемета.
Товщина броні лінкора втратила значення перед торпедами повільного дерев’яного біплана.
Тому все це історично нормально і правильно.
То слухав я про нові системи наведення і донаведення на ціль, розпізнавання об'єкта в нічному небі, елементи штучного інтелекту в озброєнні – і все більше відчував, наскільки ж країні для виживання в подальшому потрібні саме інженерні мізки. Які вміють в оптику, хвилі, паяльники, радіоелектроніку, аеродинаміку, комп’ютери, хімію, теормеханіку та опір матеріалів тощо.
Якщо бійці рятують країну саме тут і саме зараз, то інженери своїми розумними залізяками рятують не тільки бійців, а й майбутнє країни в середньоосяжній перспективі.
Власне, саме це і демонструє технологічна перевага розвинених країн над утворенням, яке на еволюційному шляху повернуло явно не туди.
Я це до чого.
Віддавайте своїх дітей на будь-якого виду інженерію.
Це не просто впевнене майбутнє в сфері ОПК в світі, що вагітний Третьою світовою, а й реальна невигадана користь для суспільства. Не бійтеся тих математик, фізик, хімій, біоінженерій. Плекайте в дітях любов до наук точних.
Без розумних інженерів України не буде. Зжеруть.