Ми вже будемо вчити арабів збивати іранські шахеди (ще би самим навчитись…); ми вже визвалися виробляти балістичні ракети (ще би самим їх мати 3000…); ми вже всіх проконсультували на дронову тему (ще би самим мільйон мати…); ми вже в нетерплячому очікуванні на багатомільярдні воєнні контракти…
Таке враження, наш ворог покладений на лопатки, народ підняв чарчину за всеохопну й остаточну перемогу, жоден ворожий дрон не може прошмигнути повз нашу систему ППО, жодна ворожа ракета не здатна завдати руйнувань і смертей, ми на прикладі своєї війни показали феноменальний успіх – тож тепер можна сміло експортувати його в інші гарячі точки й ходити по світу в статусі загальновизнаних асів війни і всіх повчати, як правильно воювати.
Війни вигідні. Виробники зброї потирають руки. Виручка тече рікою. Вояцтво з навиками бойових дій – нарозхват. Твоя трагедія стає твоїм навиком. Досвід війни стає товаром.
Це вирок – у світовий контекст вписуватися не культурними чи цивілізаційними досягненнями, а вмінням убивати й воювати.
У 17 столітті козаки робили те саме – продавали свої армійські послуги тим, хто заплатить. Воювали на війнах половини світу. А в рідній хаті – кінь не валявся.