Світловодськ – одне із найбільших міст Кіровоградської області. Зважаючи ж на те, що саме на території цієї територіальної громади розташована одна із українських гідроелектростанцій (Кременчуцька), Світловодськ набуває просто-таки стратегічного значення – і не тільки для Кропивниччини.
Але уже понад пів року це місто фактично залишається без керівника. А коли він нарешті зміг повернутися на свою посаду – виявилося, що цей чиновник уже не чиновник, а військовослужбовець. Причому, як сказав сам чи то колишній, чи то все-таки чинний міський голова, до ЗСУ він потрапив у рамках політичної розправи.
Як усе починалося у Світловодську
У травні 2025 року депутати міської ради Світловодська відсторонили від посади міського голову Андрія Маліцького. Це рішення було ухвалене на сесії міської ради, після чого 16 травня у державному реєстрі очільник Світловодської міськради був змінений.
Сам Маліцький, звісна річ, розцінив це як політичну розправу, заявивши, що відбувся справжнє рейдерське захоплення влади у місті. Взагалі, протистояння у міській раді Світловодська тривало ще з 2024 року – і спочатку стосувалося винятково персони секретаря міськради Віталія Тетяниченка.
Тетяниченко – один із найодіозніших політичних персонажів в сучасній історії міста. Достатньо сказати, що його аж двічі суди визнавали винним у порушеннях, пов’язаних із корупційними діяннями. Врешті-решт, у січні 2025-го секретаря відсторонили від посади. А у травні руки депутатів дотягнулися і до мера.
Так поновили на посаді чи ні?
Та на цьому історія, звісна річ, не завершилася. Маліцький почав процес оскарження рішення міської ради. І у лютому 2026 року, здавалося б, переміг. Хоча, як зазначав сам міський голова, відсторонений він був лише один день – з 13 по 14 травня, а потім формально нібито повернувся на посаду.
Тож будемо орієнтуватися на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду, який 10 лютого 2026-го поновив пана Андрія на посаді. Про це Маліцький повідомив особисто, у прямому ефірі. Але і на цьому історія не завершилася, бо згодом міський голова поінформував, що документ про поновлення на посаді у нього відібрали. Зробив це депутат міськради Максим Бакуменко, який, до речі, на попередніх виборах представляв одну політсилу із Маліцьким – "Слугу народу".
Звісна річ, сам Бакуменко заперечив сказане мером і запевнив, що документа, про який говорить міський голова, у нього немає. І отут почалося найцікавіше. Депутат заявив, що Андрій Маліцький взагалі-то перебуває у розшуку ТЦК, і йому не на посаді поновлюватися потрібно, а іти на військово-лікарську комісію.
Замість мерії – на фронт
Очільник Світловодської міськради взагалі-то повинен був мати бронювання від мобілізації. Але саме через його відсторонення бронювання було зняте – теж, як вважає сам Маліцький, незаконно. Отак міському голові третього за населенням міста Кіровоградської області довелося іти на військово-лікарську комісію.
Після чого він повідомив одному із видань, що за підсумками ВЛК став до лав Збройних сил України.
"Я не ухилянт, тому й прийняв це рішення достойно, хай люди побачать що за чорти ними керують. Я вже пройшов ВЛК…мене ніхто не слухав і одразу бойова…вже їду на Харківський напрям", – зазначив Андрій Маліцький.
Словом, процес повернення на посаду завершився, якщо взяти сторону міського голови, політичною розправою і відстороненням від управління містом через, можна сказати, модний нині процес мобілізації. І тут маємо від локальної події перейти до глобальних процесів.
Мобілізація як помста
Згадавши, скажімо, історію журналіста Богдана Буткевича, якого мобілізували, як говорила його дружина, теж журналістка Марина Данилюк-Єрмолаєва, в якості помсти за критикою одіозної нардепки-"слуги" Мар'яни Безуглої. Чи скандал навколо очільника Центру протидії корупції Віталія Шабуніна.
Сюди також можна згадати одкровення колишньої дружини нардепа від ОПЗЖ (та керівника адміністрації президента-зрадника Віктора Януковича) Сергія Льовочкіна. Зінаїда Кубар заявила, що її колишній чоловік використав наявні у нього, формально представника міноритарної опозиційної політсили, важелі для тиску на нинішнього чоловіка.
"Льовочкін "замовив" переведення мого чоловіка Владислава Шевченка, військовослужбовця ДПСУ та учасника бойових дій, в іншу військову частину, з метою організувати помсту", – написала Кубар у соцмережах.
Можна дискутувати про кожен із цих випадків, але факт, що усе частіше з’являється інформація про використання процесу мобілізації і взагалі військової служби як помсти чи розправи. І з цим треба щось робити. Службу в армії, яка і так зазнала серйозних інформаційних ударів і від суттєвих втрат на фронті, і від не зовсім адекватної "бусифікації", такі історії просто добивають до неприємного кінця.
А Світловодськ, повторимо, це одне із ключових міст для української енергетики. І про це треба пам'ятати усім, бо прийде весна, потім літо, коли АЕС відключають на ремонти – і знову увага (і наша, і ворога) буде прикута до дніпровського каскаду ГЕС. Із відповідними наслідками…