Було очевидно, що Андрій Борисович, який вибудовував впродовж пʼяти останніх років жорстку вертикаль влади (вгадуючи бажання першої особи), намагатиметься і надалі продовжувати використовувати всю свою колишню орбіту, щоб зберігати вплив на процеси. Це якраз зрозуміло. Особливо досі зберігаючи симпатію Зеленського.
З часом ця тяглість пройде. Бо люди є люди, і вони орієнтуватимуться на тих, хто ними безпосередньо керує. Колишнє начальство, звісно, є авторитетним, проте, не функціональним – це вже не начальство. Бродіння в ОП лише починається. І під Буданова присягають ті, хто ще вчора вважався "рукою Єрмака". Се ля ві.
Інше питання, що Єрмак зараз, як заскочений пацюк, намагається хоч десь дьоргати за ниточки. І зустрічається в якихось незрозумілих офісах та підвалах Палацу спорту, що більше схожі на притони. Але це вже питання конспірології і смаку.
Точно не таким своє майбутнє бачив Андрій Борисович. А попереду ж ще багато-багато запитань до нього. Та й не тільки до нього. Уже в нинішньому оточенні Президента є кому ставити запитання.