Стіл великий як Печерські пагорби, широкий як Дніпро, одним словом – монументальний. Можливо не такий зручний, як сучасні офісні меблі, але своєю широтою й глибокими коричневими, чорними та зеленими відтінками завжди нагадував про особливу роль і відповідальність тих, в чиї кабінети волею долі він потрапляв.
За ним в різні часи сиділи дуже впливові особи: керівник ЦК компартії України, президент України, глава адміністрації президента України, заступники плави АП. А тепер він до того ж потрапив неочікувано в офіс. Правда в непростий, а в Офіс президента.
Цей дуже нетривіальний стіл зберігав свою сталість у конструкції аж допоки не знайшовся користувач, за дорученням якого до столу приробили ще й такий собі кострубатий короб із сейфом. Подейкували, що стіл був свідком як цей добродій щось клав чи ховав звичним рухом руки до сейфу при зустрічах з відвідувачами.
Коли його час керувати закінчився, то сейф був "з мʼясом" вирваний і винесений у невідомому напрямку. На щастя стіл особливо не постраждав. У нього настав період більш спокійний, коли наступні користувачі нічого з ним не робили, адже краще розуміли, що вони тут тимчасово, а стіл – вічний.
Старожили також казали, що є у цього столу одна цікава властивість: якщо за ним сидить людина зі щирими намірами, і стіл не став свідком корупційних випадків, або (не дай Боже) державної зради – він тій людині начеб-то дає і надалі працювати на інших посадах, а ще й інколи притягає через деякий час до себе знову для добрих справ. А якщо щось зовсім не так – то може руйнувати долі (деякі сучасники пошепки казали, що навіть забирати життя).
Стіл і досі там, на Банковій. Йому щастило у всі ці десятиліття історичних змін. Винести його складно. Пробували. Кажуть, навіть неможливо. Сейф можна вирвати з нього й винести, а стіл – ні. Є в цьому якась магія.
Кожний, хто сидів та ще буде сидіти за цим столом (та й не лише за ним) у похмурій будівлі на Банковій має пам'ятати, що він – не перший і не останній. А подальша його доля залежить від того, що цей стіл (та й інші) за його період служби побачили й почули.
То ж нинішні й наступні можновладці, звертайте увагу, що нічого непоміченого не буває і все має свої наслідки. Якщо не вірите – згадаєте тоді колись цю історію про непростий стіл, який багато чого пам'ятає на своєму віці!