29-річна серія
У сезоні-1995/96 змагання у першій лізі (другому за рангом дивізіоні українського футболу) виграла полтавська "Ворскла". Клуб отримав путівку до елітної ліги, де закріпився і виступав безперервно майже три десятиліття, до червня 2025 року.
Уже в першому сезоні, 1996/97, полтавські дебютанти здобули бронзові медалі чемпіонату. Через 21 рік, 2018-го, новий склад "Ворскли" повторив це досягнення своїх попередників. А головним успіхом полтавців стала перемога у Кубку України в сезоні-2008/09. Тоді "Ворскла" не просто здобула свій перший трофей, а вирвала його з рук донецького "Шахтаря", який за кілька днів до того виграв у Стамбулі Кубок УЄФА.
І от через 29 років після появи "Ворскла" докотилася спочатку до 13-го місця у Прем’єр-лізі, що означало потрапляння у стикові матчі з 4-ою командою першої ліги ПФЛ – а у цих матчах, ще й на своєму полі, до поразки у серії пенальті і вильоту з УПЛ.
Клубопад десятих років
Звісно, унікальним є саме це досягнення – 29 сезонів без перерв на найвищому рівні українського професійного футболу. Крім "Ворскли", таким, точніше, навіть більшим досягненням можуть похизуватися лише два клуби, всеукраїнські гранди – київське "Динамо" і донецький "Шахтар". Але у цій історії є значно важливіший нюанс, ніж просто цифри в статистиці.
У десятих роках ХХІ століття український футбол пережив період справжньої турбулентності. Почалося усе ще перед Революцією Гідності, коли з футбольної мапи України один за одним зникли відразу два клуби, які пов’язували із Ігорем Коломойським – криворізький "Кривбас" (нинішній, який з’явився на світ з подачі Володимира Зеленського – це просто перейменований місцевий клуб "Гірник") та київський "Арсенал". А після 2014 року почався справжній клубопад.
Зник "Металіст", який януковичівський олігарх Сергій Курченко чи то купив, чи то "віджав" у Олександра Яролавського. Несподівано, усього через рік після виходу до фіналу Ліги Європи – другого за значенням всеєвропейського турніру – залишився без грошей і потонув у футбольному болоті "Дніпро" Ігоря Коломойського. Позакривалася низка менших проектів, на кшталт ужгородської "Говерли" Нестора Шуфрича. Припинили існування клуби, яких вижили з Донбасу окупанти – донецький "Металург" та алчевська "Сталь".
Власне кажучи, саме із проблемами у олігархів – або просто небажанням витрачати немаленькі гроші у нових фінансових умовах – і був пов’язаний цей період зникнення великої кількості українських футбольних клубів. "Шахтар" і "Динамо" зуміли втриматися, але і вони суттєво обмежили свої фінансові апетити – особливо донеччани, які втратили рідне місто, свій суперсучасний стадіон, а потім і головні індустріальні активи свого власника Ріната Ахметова. Усім іншим вижити не судилося (хіба що, як у випадку "Карпат", де теж зіграв свою роль Коломойський, маємо унікальний випадок, коли новостворений клуб виплатив борги попереднього і уперше в історії українського футболу отримав законне право на використання назви, емблеми та історії попередника).
Відкладений фінал
Тож "Ворскла" олігарха Костянтина Жеваго опинилася в унікальній ситуації. З одного боку, навіть після падіння двох майже-грандів, "Дніпра" і "Металіста", клуб не зумів зайняти нішу, що звільнилася. Одні бронзові медалі за 10 років – дуже скромний результат, за цей же період інший олігархічний клуб, луганська "Зоря" Євгена Геллера (яка до того ж опинилася у ролі ВПО в Запоріжжі), виграла учетверо більше футбольної бронзи, а до того ще й двічі грала у фіналі Кубка України.
Та, з іншого боку, "Ворскла" пережила той непростий для українських фінансово-промислових груп період. І залишилася єдиною – крім двох грандів в руках братів Суркісів та Ріната Ахметова, – хто тримався за місце у Прем’єр-лізі ще з буремних 90-х.
Але – проблеми наздогнали і власника / почесного президента "Ворскли" Костянтина Жеваго. Цей олігарх довгий час примудрявся воістину лавірувати поміж крапельками. Та вічно так тривати не могло. Почалися негаразди і у нього. А, згідно із українською футбольною традицією, проблеми власника моментально позначаються і на результатах його футбольної іграшки. Хоча б у форматі затримки виплат, що аж ніяк не мотивує футболістів та тренерів викладатися у турнірах по повній.
Темні часи для Жеваго і його ФК
Що ж чекає на футбольний проєкт Жеваго надалі? Формально – нічого страшного не сталося, "Ворскла" має стартувати у першій лізі, де рівень суперників настільки низький, що той же одеський "Чорноморець", який 2025 року уже уп’яте туди вилетів із Прем’єр-ліги, зазвичай повертався назад до еліти за сезон-два. Але це формальна сторона питання, а є ще й фактична – де приклад згаданого вище "Чорноморця" є аж ніяк не показовим.
Бо зазвичай олігархічний інтерес до футболу закінчується разом із втратою місця під сонцем. Простіше кажучи, українські футбольні клуби дуже часто вилітають з УПЛ не у нижчий дивізіон, а в нікуди. Зараз така ж загроза нависла і над ФК "Ворскла". Більш того, чутки у футбольній спільноті говорять про те, що саме така доля – повне зникнення проєкту – чекає на клуб, який до останнього часу фінансував Костянтин Жеваго. Просто футбольна команда, яка грає не у Києві проти "Динамо" чи у Львові проти "Шахтаря", а у Городенці, Волочиську чи Борисполі – йому навряд чи буде цікава.
У золоті для українського футболу часи кінця нульових – початку десятих років мої колеги, зокрема, покійний вже Артем Франков (у ті часи – головний редактор журналу "Футбол"), цілком щиро вважали за головне благо можливість "підсадити на футбол" чергового олігарха. Час показав, що така логіка має право на існування рівно до того моменту, поки у олігарха немає проблем в бізнесі чи з владою. Як тільки ці проблеми з’являються – футбол відходить на двадцять сьоме місце у списку інтересів бізнесмена і зазвичай взагалі зникає.
Зараз про правдивість цих слів і печальний фінал чергового олігархічного проєкту довелося дізнатися фанатам полтавської "Ворскли". Хтозна, можливо, цей ФК загнувся б з через проблеми Жеваго і без вильоту із Прем’єр-ліги. Але тепер колишній футбольний клуб номер один у Полтаві точно очікують темні часи – як і на самого олігарха. І не факт, що вони обидва переживуть ці часи.