Соціологія проти Мін’Єд. Чому українців за кордоном не зацікавили ініціативи Олексія Чернишова
Чернишов і Мін’Єд. Як вони знайшли один одного
У грудні 2024 року в українському уряді з'явилося нове міністерство – національної єдності. Воно було створене в результаті перейменування Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Логіка появи/перейменування більш-менш очевидна – після початку повномасштабної війни з України виїхала велика кількість громадян, яких так чи інакше потрібно повертати. А реінтеграція тимчасово окупованих територій зараз, м'яко кажучи, не на часі – особливо зважаючи на те, що до окупованих раніше додалися нові, і ситуація змінюється буквально в реальному часі.
З іншого боку – нова вивіска є максимально неконкретною, хоч і цілком у стилі нинішніх державних та навколодержавних вивісок (згадайте пункти обігріву під час зимових проблем енергосистемою, які пафосно обізвали "Пунктами незламності"). А ще під таку вивіску можна запхнути, за великим рахунком, будь що – бо роботою над національною єдністю можна виправдати різноманітну діяльність. Як тут не згадати інше легендарне скорочення – виборчий блок ЗаЄдУ ("За Єдину Україну"), з якого згодом вийшла Партія регіонів, яка привела Україну до цілком протилежних назві наслідків, розколу українського суспільства, а згодом і втрати частини територій.
Очолив Мін’Єд Олексій Чернишов, людина не дуже публічна, але, як стверджують ЗМІ, дуже близька до нинішнього президента (за неофіційною інформацією, його і Володимира Зеленського дружини мають теплі дружні стосунки, що в умовах функціонування владної системи, заснованої перш за все на принципі особистої лояльності, є серйозним козирем). Настільки близька, що влітку 2021-го навіть з'явилися чутки про можливу відставку прем’єр-міністра Дениса Шмигаля – от його тоді нібито мав замінити саме Чернишов, який тоді обіймав посаду міністра розвитку громад і територій. А це міністерство було не просте, бо курирувало головну довоєнну ідею фікс Володимира Зеленського – "Велике будівництво".
Читайте також: У Нафтогазі "зникли" 48 млрд грн, сплачені за транзит: ЗМІ пов'язують з цим відставку Чернишова
В листопаді 2022 року, коли в країні було не до "Великого будівництва", Чернишов пішов із посади міністра – і опинився на іншій хлібній посаді, очільника "Нафтогазу", замінивши там Юрія Вітренка. А звідти у грудні 2024-го перескочив назад до уряду – у новостворене Міністерство національної єдності.
Хто залишиться, хто повернеться
За великим рахунком, завдання у державної структури із такою вивіскою є очевидним. Повернення додому тих мільйонів українців, які втекли від війни у вимушену еміграцію. І тут справа не тільки і не стільки у якихось патріотичних гаслах, а і у практичній стороні цього питання. Україна – про це фахівці говорять уже цілком упевнено – перебуває чи на, чи уже за межею демографічної катастрофи. Тобто – навіть після завершення чи принаймні зупинки війни і повернення тисяч мобілізованих громадян по домівках працювати в Україні буде нікому. А працювати доведеться багато, роботи для відновлення зруйнованого війною буде дуже багато.
Читайте також: Стало відомо, скільки українців повернеться з-за кордону після війни
Крім того, українські жінки вивезли за кордон велику кількість дітей. Що загрожує ще більшими проблемами у довгостроковій перспективі. До прикладу – зараз в Україні мобілізують громадян віком 50+ років, із проблемами зі здоров’ям, не тільки тому, що "в ТЦК працюють кровожерні людиноненависники", а і з суто практичних міркувань. Кількісний показник найпродуктивнішому, молодому поколінні, через глобальну економічну кризу 90-х, дуже низький, тож доводиться компенсувати цю втрату тим, хто є. Саме через це ще за попередньої влади мобілізаційний вік, вік перебування на військовому обліку був збільшений з 45 аж до 60 років – це був до певної міри вимушений захід, як і нинішні "бусифікації". А виїзд нинішніх дітей, аж до 17-річного віку, означатиме, що за 10-15-20 років відсоток молоді в українському суспільстві буде ще нижчим.
Саме на повернення цих громадян і мало би працювати Міністерство національної єдності. Але – буквально кілька днів тому сам Олексій Чернишов заявив, що до України протягом шести місяців після завершення війни повернуться лише близько 30% тих, хто виїхав. Зважаючи на загальні цифри, які хоч і не є стовідсотково точними, але більш-менш достовірно передають масштаби вимушеної воєнної еміграції, це дуже серйозний показник.
Стільки ж українців, скоріш за все, залишиться у Європі та інших регіонах світу назавжди. І з цим нічого не зробиш, таке переживали усі країни, яких накрило хвилею війни чи довгострокової кризи – наприклад, Хорватія чи Албанія. Але залишаються ще 40% – і оце найцікавіше. Ці люди, як заявив Чернишов, будуть орієнтуватися на економічні процеси – на повоєнний розвиток України, на рівень зарплат та інших фінансових складових, аж до наявності житла (багато хто виїхав зі зруйнованих чи захоплених окупантами населених пунктів, тож їм банально нікуди повертатися).
Непотрібне міністерство
І тут виявляється, що Міністерство національної єдності як таке втрачає свій смисл. Бо українцям не потрібна ніяка єдність. Їм потрібні а) житло, б) нормальні зарплати. А також – суворе дотримання закону. Бо за три роки в інших країнах, навіть у статусі біженців, українці уже встигли помітити, як працюють справді дієві судові системи, а не такі, як в Україні, де навіть геть неправомірна мобілізація є незворотною – для усіх, крім пана Насірова. І повертатися в країну, де ти зовсім не впевнений у тому, що завтра ти не потрапиш під коток якогось чергового продажного судді, захочеться далеко не всім.
Читайте також: Чому Міністерство єдності на чолі з Чернишовим не зможе повернути додому мільйони українців
(Якщо взяти ширше – то можна говорити і про те, що частина українців повернулася б і зараз, якби їй, цій частині, пояснили, що далеко не усі українські регіони зараз пере6увають у справді небезпечній зоні. Скажімо, дехто із емігрантів досі згадує історію з ударом "Кинджалом" по Коломиї ще в середині 2023 року – і для них це аргумент не повертатися навіть на Прикарпаття. Хоча, якби влада пояснила, що це був унікальний випадок, якби розповіла чесно і відкрито, чому це сталося, і покарала відповідальних за той удар і загиблого тоді хлопчика – частина українських емігрантів точно б зрозуміла, що ситуація у західних регіонах відрізняється від того, що переживають Харків, Запоріжжя і Кривий Ріг. І уже зараз можна було б починати повертати українців додому і починати ж повоєнну розбудову економіки.)
Українців поверне додому не Міністерство національної єдності, а упевненість у теперішньому і ще більше завтрашньому дні. А поки що вони дивляться не усю цю історію і бачать лише упевненість у завтрашньому дні самого міністра єдності. Бо днями стало відомо, що саме Олексій Чернишов став найбагатшим українським урядовцем – отримавши минулого року, третього року війни, 37,3 млн грн доходів.
Читайте також: НАБУ не провело обшуки в очільника "Нафтогазу" Чернишова на прохання директора бюро, – ЗМІ
І українцям за кордоном, повірте, буде все одно, законні чи незаконні ці джерела доходів (звісно ж, законні – бо хто вносить незаконні у офіційну декларацію). Вони побачать лише те, що захочуть побачити. Що їм пропонують повернутися, за великим рахунком, у невідомість. А от у того, хто пропонує, усе нормально. Тож для 40% (а, може, і частини із тих 30%, які на словах готові їхати додому) висновок буде цілком очевидний. Хоч і декларація самого Чернишова тут і не стане головним фактором. Але як додатковий аргумент – спрацює безвідмовно.