Шлях одинокої матері: як живуть жінки, що втратили чоловіка на війні
Підтримка одиноких мам — це не тільки про труднощі однієї з уразливих категорій населення. Це потреба у створенні комплексної системи, націленої на підтримку дитинства в Україні. Тільки роблячи акцент на дітях як на головному надбанні країни, можна створити умови підтримки як одиноких мам, так і сім'ї в цілому, що в підсумку допоможе вирішити складну демографічну ситуацію в країні. Відзначимо, що про необхідність реальної, а не декларативної підтримки дитинства в Україні, сьогодні говорять багато громадян, в тому числі деякі управлінці, які на своєму рівні ініціюють додаткові заходи поліпшення умов підтримки населення.
Бідність, що межує з виживанням
За словами кандидата економічних наук Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. Птухи НАН України Людмили Черенько, кількість "нових бідних" в Україні зростає в першу чергу серед неповних сімей. На її думку, це підвищує ризики того, що сім'я в результаті не зможе придбати дитині навіть найнеобхідніше. Детальніше про те, з якими труднощами сьогодні стикаються жінки, які вимушені самотужки виховувати дітей, розповіла директор Центру надання соціальних послуг Білозірської територіальної громади Черкаської області Ірина Віра. Вона виділяє три складових: фінансові труднощі, психологічне навантаження, фізична праця. На думку директора, найважче доводиться жінкам, які виховують маленьких дітей, і які не мають підтримки з боку родичів.
"У цьому випадку матері нема з ким залишити дитину, і в підсумку вона не може піти працювати на повний робочий день щоб мати можливість забезпечити сім'ю фінансово. А тому змушена займатися переважно підробітками", — зазначила Ірина Віра.
Ситуація в сім'ях військовослужбовців з фінансової точки зору дещо краща, оскільки в разі загибелі бійця, його рідні отримають суттєві виплати. Проте втрата чоловіка і батька є для сім'ї важкою психологічною травмою, що вимагає багато часу на відновлення. Також Ірина Віра відзначає зростання фізичного навантаження на членів сім'ї, переважно в сільській місцевості, яким доводиться повністю брати на себе ведення господарства.
"Знаю багатодітну сім'ю, де мати розлучилася з чоловіком. В результаті багато обов'язків по домогосподарству лягло на старшу дочку. Вона доглядає за дітьми, займається городом і взагалі має багато обов'язків, в тому числі чоловічих", — зазначила Ірина Віра.
В подібних випадках, каже вона, старша дитина фактично позбавляється дитинства, і може згодом затаїти злість на матір, вважаючи її винною у своїй долі. А тому, вважає Ірина Віра, державі варто було б переглянути підходи щодо підтримки такої категорії сімей, надавати не тільки кращу фінансову допомогу, а й вжити заходів для надання допомоги в побуті.
"Наша родина достатньо зазнала горя"
Наведемо два фрагменти з життя одиноких матерів. Мешканка Бахмута Донецької області Катерина Гречко — одинока мама, яка виховує 5-річну доньку Валю. Сім'я була змушена виїхати з Бахумта і, отримавши статус внутрішньо переміщених осіб (ВПО), оселилася в Дніпрі, де сьогодні орендує маленьку квартиру зі старим ремонтом. Нашим журналістам Катерина розповіла, що її мрія на найближчий час — знайти гідну роботу. Жінка має музичну освіту, проте знайти роботу за фахом поки не виходить. Спроба влаштуватися репетитором виявилася невдалою, так як жінці не заплатили, а піти працювати на касу в супермаркеті молода мати не може, так як нема на кого залишити дитину.
"Зараз живемо на виплати ВПО — 2 тис. грн на дорослого і 3 тис. грн на дитину. Ще трошки допомагають батьки-пенсіонери. Раз на місяць вдається отримати гуманітарну допомогу", — зазначила одинока мама.
Ще одна наша співрозмовниця — мати двох дітей Катерина Солоп з Кропивницького. Чоловік Катерини — Сергій служив у Збройних силах, і в січні 2023 року загинув у Бахмуті. На виплати від держави молода мати не скаржиться, каже, що все отримує вчасно. При цьому в майбутнє Катерина дивиться з тривогою, враховуючи систематичне підвищення цін і тарифів.
Також журналістам нашого видання Катерина розповів, що їй сьогодні дуже складно психологічно — дають про себе знати переживання з приводу загибелі чоловіка. Крім того їй тепер доводиться самотужки піклується про майбутнє дітей. Катерина зазначає, що всі чоловіки в її родині — військовослужбовці. Службу проходить батько, дядько, вітчим, брат, її чоловік загинув, а його рідний брат вже рік як пропав безвісти. "Наша родина достатньо зазнала горя", — зазначила жінка.
Молода мати каже, що на даному етапі життя саме психологічна допомога її сім'ї була б суттєвою підтримкою. Особливо для старшого сина, який гостро переживає загибель батька.
"Я намагаюся при будь-якій можливості відвідувати з ним заходи за участю військових, аби син бачив, яким повинен рости справжній чоловік", — розповіла Катерина.
Державна підтримка
Що стосується державної підтримки одиноким матерям, то вона є більш ніж скромною. Розмір виплат розраховується як різниця між 100% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, та середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за шість місяців. Тобто, якщо в сім'ї повністю відсутній дохід, то максимальна щомісячна виплата на одну дитину становить: для дітей до 6 років — 2 563 грн, з 6 до 18 років — 3 196 грн. Якщо сім'я багатодітна, то на кожного третього і наступного малюка держава щомісяця виплачує 2 100 грн по досягненню дитиною шестирічного віку включно. Самі жінки за законодавством можуть розраховувати на щорічні додаткові 10 днів відпустки, також одиноких матерів заборонено звільняти з ініціативи роботодавця. Діти одиноких матерів мають першочергове право на зарахування до державних та комунальних закладів освіти. Також в Україні є кілька програм, що сприяють одиноким матерям працевлаштуватися. Це — отримання ваучера від служби зайнятості на безкоштовне освоєння нових професій, а також можливість отримати від держави мікрогрант на власну справу в сумі до 250 тис. грн.
Якщо говорити про сім'ї військовослужбовців, то фінансова підтримка тут значно вища. Відповідно до законодавства сім'я загиблого бійця може розраховувати на отримання виплат у розмірі 500 - 750 прожиткових мінімумів, що на сьогодні становить 1,5 - 2,3 млн грн. Також сума виплат може становити 15 млн грн, якщо військовослужбовець загинув при "виконанні обов'язків військової служби". Матері і дружини загиблих військовослужбовців мають право виходу на пенсію в 50 років при наявності страхового стажу не менше 20 років, а діти — на держпідтримку при вступі до навчальних закладів по закінченню школи.
На нашу думку, фінансова підтримка може допомогти вирішити матеріальні проблеми сімей військовослужбовців лише на певний час, при цьому вона не усуває комплексних труднощів одиноких мам, про які говорилося вище. Тим паче враховуючи процес скорочення кількості одержувачів соцдопомоги за останні роки. Для прикладу, кількість жінок, які мають статус одинокої матері скоротилася в п'ять разів: з 600 тис. у 2016 році до 118 тис.у 2021 році.
Необхідність змін
Потрібно відзначити, що в суспільстві зростає поступове розуміння гострої необхідності кращої підтримки населення. Подібне розуміння можна зустріти і в деяких органах місцевого самоврядування, адже серед голів громад і старост є управлінці, які знають труднощі своїх земляків і намагаються відповідально ставитися до своїх обов'язків. У цьому розділі мова йтиме про деякі ініціативи та бачення щодо надання допомоги не тільки одиноким мамам, але і в цілому підтримки дитинства в Україні. Оскільки лише за таких умов в державі можна виробити систему всебічної підтримки сімей з дітьми.
Адміністрація Заболотцівської громади Львівської області за кошти місцевого бюджету організувала робочі місця для жінок, які самотужки виховують дітей. Була побудована невелика пекарня, облаштована майстерня з пошиття одягу та цех з копчення м'яса. За словами голови громади Марії Дискант, одинокі мами є не конкурентоспроможними на ринку праці, тому місцева влада вирішила допомогти їм з організацією вільного графіка роботи. Також жінкам допомагали навчатися основам ведення власної справи, щоб вони мали можливість отримати від держави грант. У Саранчуківській громаді Тернопільської області та Дунаєвецькій громаді Хмельницької області місцева влада організувала і багато в чому профінансувала сільськогосподарські кооперативи з вирощування ягід, метою яких було забезпечити роботою населення, в першу чергу вразливі категорії громадян.
Що стосується теми підтримки дитинства, то, на думку голови Тернуватської селищної громади Запорізької області Олександра Бабаніна, в Україні недостатньо справедливо вибудувана підтримка сімей з дітьми. Нерідко діти, які виховуються в повноцінних сім'ях живуть мають менше однолітків з соціально-незахищених сімей. Найбільш яскраво це проявляється у прифронтових територіях де нема роботи і люди можуть розраховувати лише на надання гуманітарної підтримки.
"Є багато сімей, де працює один з батьків або ніхто з них не працює, або обидва батьки працюють, але зарплати у них низькі. І ці сім'ї обділені, так як не підпадають ні під одну з категорій, оскільки вони не багатодітні, не малозабезпечені, мають обох батьків. При цьому діти, на відміну від однолітків з соціально-незахищених сімей, не отримують ніякої підтримки — тих же путівок у санаторії. Я вважаю, що всіх дітей потрібно підтримувати однаково, в якій би сім'ї вони не народилися", — розповів Олександр Бабанін RegioNews.
Ірина Віра вказує на необхідність участі держави у формуванні сімейних цінностей серед підростаючого покоління, що в підсумку позитивно позначиться на суспільстві.
"Починаючи від ясел, дошкільних освітніх закладів, школи — необхідно формувати культуру дитини. У суспільстві йде практика успадкування сімейних відносин. Якщо в сім'ї не все добре, то дитина все це успадковує і в підсумку переносить в свою майбутню сім'ю. І мало хто розуміє, що можна сімейні відносини вибудувати зовсім інакше", — розповіла вона.
Примітно, що темою підтримки дитинства стурбовані й в деяких прифронтових громадах, хоча там багато труднощів з відновлення. Один із прикладів — Первомайська громада Миколаївської області. Незважаючи на близькість до фронту та обмежені ресурси, місцева адміністрація спрямувала значну частину коштів на підтримку дітей. Приміром, недавно було побудовано два освітніх простори з укриттям, де діти можуть безпечно спілкуватися один з одним, а також з вчителями. Голова селищної військової адміністрації Максим Коровай вважає, що для дітей потрібно створювати кращі умови, не чекаючи закінчення війни.
"За молоддю — майбутнє України. Війна рано чи пізно закінчиться, і тільки молодь матиме можливість відновлювати країну", — розповів RegioNews глава громади.
Труднощі, з якими сьогодні стикаються сім'ї в Україні, свідчать про гостру необхідність їх кращої підтримки. При цьому підтримка не повинна мати фрагментарні заходи, і повинна базуватися на всебічній підтримці сім'ї на всіх етапах: як дітей, так і батьків. Пропозиції і критика, висловлена героями публікації — це бачення необхідності створення системних змін, а не просто часткових покращень. Розуміння того, яким шляхом дійсно має рухатися держава у своєму розвитку.