2. З негативного. США і Росія стоять напередодні можливого підписання угоди про "рідкісноземельні метали", яка передбачатиме не просто входження американського капіталу в російський енерговидобуток, але й створення торгових домів по продажу російських підсанкційних товарів перш за все в ЄС (візит Дмітрієва в Вашингтон якраз про це). Це складний процес, бо вимагає погодження перш за все ЄС. Але тепер, ввівши мита на товари з ЄС, Трамп має люфт для маневру.
3. Я залишаюся при думці, що Путін робитиме все, щоб продовжити війну, але тепер поле для маневру в нього звузилося. Головним переговорним фактором для Путіна залишається саме угода про надра. Його ставка на те, що він буде потрібен, як посередник в переговорах США-Китай різко падає. В нинішній ситуації в нього є опції "або-або" і він, з великою долею імовірності прийме сторону Китаю, як менше із зол персонально для себе (якщо коротко: він хоче продовження війни і він боїться 30% ура-патріотів в поствоєнний період).
4. Вигідна для нас гра ЄС у те, що ми частина переговорного процесу ЄС-США залишається базовою для України, але поле для маневру також звузилося. Справа в тому, що в ЄС вважали, що поки йде війна, Трамп не піде на мита проти Європи. Зараз буде гра у відміну мит, і тут ми з козиря перетворилися на потужну, але не козирну карту (цю тему будуть підігрівати Угорщина та Словаччина). Але, попри все, це наша головна гра на сьогодні. Ще раз наголошу: ЄС буде вести переговори про мита, безпеку і підтримку України. Вони приречені це робити в найближчі місяці.
5. Ми маємо мати на увазі можливість війни в Ірані доволі висока. Ця опція існує і вона, багато в чому, потрібна Трампу. Адже швидке переможне бомбардування дозволить закрити будь-які спроби грати в контр санкції і створювати антиамериканські коаліції. Поки війна в Ірані все ще теоретична опція. Але з її реалізацією, фокус уваги буде переведений від України.
Поки говорити про погіршення чи, тим більше, значне погіршення наших позицій - це від лукавого. Просто ускладнилася гра.