Можна провести ще безліч раундів перемовин із командою Трампа. Але вчора Путін дезавуював усі аргументи американців, чому українська сторона, власне, має слухати Вашингтон. Нагадаю, що мантрою американців було вірування, що віддавши росіянам награбоване, ті втішаться і побіжать дружити зі США, при цьому зрадивши Китай. Путін озвучив наступне: він зацікавлений у повному знищенні України. Нічого нового. Тільки раніше він це говорив за часів Байдена, тепер - шах і мат Білому Дому Трампа.
На цьому фоні передана угода від США абсолютно втрачає сенс, оскільки стає зрозумілим, що Вашингтон не має реальних можливостей усадити Путіна за стіл перемовин, де пануватиме конструктив.
Звідси у Трампа вимальовується кілька сценаріїв.
Перший - просто злити всі стратегічні інтереси Штатів Путіну, підігравши йому. По простому - фактично ставши стороною конфлікту на стороні Росії.
Другий - переключитися з "українського треку" на внутрішні проблеми і скинути усе "урегулювання" на європейців.
І третій. Зіграти прямо чи опосередковано в посилення України.
Елементи цих планів - непоєднувані, бо суперечать один одному. І тут велике питання, яка саме із лобістських груп більше сидить у вусі Трампа. Бо коли ми називаємо прізвища офіційних урядовців, це спрощене уявлення, з ким у вузькому колі Трамп розписує карткову партію. А люди, які дійсно впливають, можуть не мати офіційних посад. Як Трамп-молодший, наприклад.
У нас же поки єдиним планом задишається зміцнення власних збройних сил. Неодноразово про це писав, повторюсь ще: анонсовані швидкі рішення, які могли б бути, - це те, що більше нашкодило б, ніж дало би позитивний ефект навіть у середньостроковій перспективі.
Тому вихід один - стояти. Дякую кожному воїну на передовій.