В рамках моєї моделі "тритактної війни через 5 років може початися розмороження і третій удар війни.
Саме ризик третього удару війни пояснює небажання Польщі відправляти своїх миротворців в Україну на лінію розмежування.
Ось буде такий принцип - чим далі географічно країна ЄС від Росії, тим більше у неї буде "бажання" відправити свої війська і навпаки.
Оскільки розміщення військ на лінії розмежування несе ризик безпосередньої участі у війні, а географічна близькість до конфлікту може завдати удару по території таких "сусідських" країн.
Третя тактика війни залежить від ряду зовнішніх і внутрішніх факторів.
Внутрішнім фактором є знахідка точки геополітичного балансу, української "євразійської широти", тобто балансу по вектору ЄС - Субкавказ - Центральна Азія - Індія - Китай.
Геополітична пластичність, м'якість та мобільність у цивілізаційному зв'язку між Європою та Азі
Подолати руйнівну динаміку коливання та досягти внутрішньої стабільності.
Звичайно, зростання економіки та потенціал оборонного сектору зробити нову війну неможливою через інтеграцію України в геополітичні ланцюги Глобального світу та її здатність завдавати агресору неприйнятного рівня втрат.
Парадоксально, але стратегія ЄС в частині Євразійського вектора значною мірою визначатиметься ситуацією в Україні та позицією України.
І на підставі цієї стратегії формуватиметься стратегія ЄС щодо самої України: буфер для знецінення зовнішніх ризиків або цінний союзник в рамках "української Євразійської широти". Це взаємна діалектика.
Ймовірність геополітичного союзу Росії та Китаю варто враховувати зовнішні фактори.
Якщо це станеться, це різко збільшує ймовірність двох глобальних війн: в Індо-Тихоокеанському регіоні та Європі.
Але ймовірність цього союзу не на всі сто відсотків.
Це, в свою чергу, безпосередньо залежить від політики США щодо Росії та Китаю.
Простіше кажучи, чи знайде Америка новий рецепт геополітики Кіссінджера і чи зможе вона сформувати "під себе" геополітичний трикутник Росії - Китай - США, як це вже було у 70-80-х роках минулого століття.
Тобто прямо зараз або ключовий екзистенційний ризик існування західної цивілізації 21 століття, або формується шлях до безпечного майбутнього на наступні 30 років.
У першому випадку Балтійсько-Чорноморська дуга стане буквально "кривавими землями", у другому - потоне в геополітичну мрію на 30 років.
Зараз ключова боротьба за базовий Євразійський вектор міжцивілізаційного руху товарів, послуг, інвестицій та технологій.
Пройде або на південь від Чорного моря, або на північ.
Це також пояснює розвиток геополітичної ситуації на Близькому Сході та в Україні.
Найважливішим фактором для нас є здатність українських політичних еліт формувати РЕАЛІСТИЧНУ модель розвитку країни, а не чергова фантазія для збереження влади та мрій народу про "світле майбутнє", яка очевидно не приходить в режимі очікування.
Ну, "світ Трампа" навіть за 5 років - це такий геополітичний товар, який треба "взяти".
У будь-якому випадку, у форматі миру ми будемо в кращому та кращому стані у 2030 році, ніж у форматі війни.