Іноді почитаєш стрічку – прямо, сакральна дата виходить. Хтось чекає, що 20 почнуться переговори, а 21-го прямо мир уже, тобто в лютому вже демобілізація. Скептики кажуть, узагалі ні на що не вплине, переговори і зараз тривають.
Насправді, скептики частково мають рацію. Переговори йдуть уже зараз. Як ішли і місяць тому. Якщо ви наполягаєте на тому, що переговори у нас заборонені законом – назвіть це консультаціями. Я завжди роблю вибір між "шашечки або їхати" на користь "їхати". І мені все одно як називати.
Так от, друзі, коротко і по суті. Переговори (консультації) вже почалися. Трамп ще не вступив на посаду, але він уже обраний президент і з ним рахуються. Тому всі зацікавлені особи активно спілкуються з його оточенням. Українська делегація вже зустрічалася офіційно, до Москви їздив Такер Карлсон (думаю, це було не просто інтерв'ю, а прохання публічно позначити позицію Кремля). Консультації йдуть дуже активно. І 20 січня (21-го чи 30-го, не важливо) вони можуть просто перейти у формальну площину. Не більше. Ключові рішення можуть бути ухвалені до і після – у будь-який час. Тож не заморочуйтеся на даті.
Головне, про що хотів написати.
Переговори дуже важливі, але найважливіші – не між Києвом і Москвою. Загострення між Вашингтоном і Пекіном, різкі китайські санкції щодо сурми, галії та Німеччини – це прелюдія. До великих, визначальних для нового світового порядку, переговорів. Між двома ключовими гравцями – США і Китаєм. На них багато чого визначатиметься, зокрема й питання російської агресії в Україні.
Чи означає це, що нам варто скласти лапки і просто чекати? Ні. Таке очікування завжди закінчується дуже погано. Не забиваєш ти – забивають тебе. Тому наше завдання зробити все, щоб для США ми були занадто важливим елементом великої мозаїки. Елементом, який не можна використовувати, як розмінну монету. І тут важливо все. Ситуація на фронті і здатність продовжувати бойові дії. Не тільки здатність, а й готовність.
Стан економіки та її перспективи – Трамп має розуміти, наскільки вигідно співпрацювати саме з нами. Тут дуже багато моментів і далеко не всі залежать від мистецтва переговорників. Тож усе дуже просто за старою формулою: "Нам своє робити". Кожному на своєму місці...