Це МОЯ ВЛАСНА ІСТОРІЯ.
Пояснюю на своєму власному прикладі.
З 2023 року співпрацював в різних іпостасях і мав певний статус в спецслужбі. Топовій під час війни. Це окрема історія. Колись розповім і контексти поясню. В ТЦК я був "закріпленим" офіційно і мене знали коменданти БЦ та області по прізвищу.
Тепер хронологія бусифікації і тотального безправʼя:
24.11 – побачив смс, що мені прийшла повістка на ВЛК, що датовано на ранок 25.11 в Білоцерківський ТЦК. Пішов і забрав повістку в той же день, 24.11.
Хоча по-моєму причин не було та й ще хворів (офіційно на лікарняному з 23.11). Тому надіслав адвокатом офіційні підтвердження, що на не можу прибути.
Паралельно займався здоровʼям, це всі знають в оточенні: отримав висновки по проблемі хребта, тиждень весь проходжу обстеження - аналізи, МРТ.
Проте сиджу думаю – де ж та повістка повторна? Немає. І не мало бути.
Без дзвінків, без повідомлень (!!!).
Сьогодні зранку по білінгу вистежують 2 поліцейські автомобілі. Підходять персонально до мене в закладі, прізвище завчасно називають. І ми їдемо прямо в Печерський ТРЦК.
Обшук. Зняти речі вимагають. Обшукують детально куртку. Забирають ніж, особливо жорстко – телефон і ноутбук.
Далі - з 11.30 до 14.45 мене тримають без телефону в ТЦК, складаючи протокол про адмінправопорушення, про яке я і не знав. Хто ж ухилявся? Щоб що?
Приблизно о 15.00 віддають адмінпротокол, пропонують підвезти "де взяли", телефон і ноутбук з ножем не повертають. І не дуже довірливо сідаю в авто, але іншого способу вийти з Печерського РТЦК немає.
Їдемо. Вже десь Теремки. І я ще й завчасно перепитую - куди прямуємо? Мовчать, гигикають. Далі кажуть - в Білу Церкву звіряти дані. І тут мені все стало зрозумілим…
Сихнронізація і виконання – філігранне. Два наряди поліції, два ТЦК, за керівництва ДБР.
Ні на яку ВЛК, звірку документів мене ніхто не збирався везти. Після таємного скасування особливого, законодавчо закріпленого, статусу в спецслужбі мене, вочевидь це ДБР, знову взяли "на мушку".
І що далі? Жодні заяви про проходження з документами ВЛК бачити не хотіли. А включили камеру і о 16:45 зачитали вручення бойової повістки. Я завчасно сказав - везтимете на Захід? Знаю куди, підказати?
Ще раз.
Бойова повістка. На 20:00. Я без речей за 120 км від свого дому. О 16:45.
А, ледь не забув.
По ходу руху з Києва до БЦ "поліцейського таксі" попросив заїхати купити пігулки від болю і воду, бо я 4 години вже був без води. Посміялись. І все. Ніхто нікуди не поїхав.