На цей раз про внесення до парламенту законопроєкту, згідно з яким каратиметься "пропагування ідеології" ОУН-б та Української Повстанської Армії. Бо саме реалізація цієї ідеології призвела до "геноциду поляків на Волині та суміжних територіях в 1943-1945 роках".
Емоційності українців годі дивуватися, бо це чергова хвиля політичних спекуляцій на темі Волинської трагедії під час геноцидної війни Росії проти України.
"Тоді як ми боремося за своє життя проти московської навали, з нами намагаються знайти відповіді на питання 80-літньої давності. В односторонньому порядку, без намагання вислухати й зрозуміти другу сторону", – такі слова я чую доволі часто від своїх знайомих.
Лунають також огульні звинувачення: мовляв, ось "поляки" знову заперечують нашу боротьбу за незалежність і каратимуть за пам’ять про неї.
І це , як дехто стверджує , весь результат "Спільної заяви" міністрів закордонних справ України й Польщі – Андрія Сибіги та Радослава Сікорського від 26 листопада 2024 р. Польща підтвердила в ній свою підтримку членства України в ЄС і НАТО, обидві сторони домовилися врегулювати "спірні питання спільного минулого".
Натомість Україна заявила про "відсутність перешкод" для проведення пошукових і ексгумаційних робіт на території України згідно з законодавством України та заявила про готовність позитивно розглядати заявки щодо цих питань від польських установ та приватних осіб.
Над реалізацією цих завдань працюватиме спільна Робоча група під егідою Мінкультів України та Польщі.
Чи є шанс, що ці декларації будуть реалізовані, а відносини між нашими державами й народами більше не стануть заручниками минулого? Відповідь складна, бо це не перша спроба запровадження позитивного порядку денного в наших двосторонніх відносинах. Оптимізму додає те, що прем’єр-міністр Дональд Туск рішуче заявляє про підтримку України, особливо напередодні повернення до влади Дональда Трампа.
І саме в цьому політичному контексті необхідно розглядати згаданий законопроєкт. До парламенту його внесла партія "Право і справедливість", тобто сьогоднішня опозиція. Кілька днів тому вона висунула своїм кандидатом на посаду президента Польщі голову Інституту національної памʼяті країни Кароля Навроцького – відомого своїми радикальними поглядами та антиукраїнськими висловлюваннями.
Він підтримав рішення прокуратури, яка в 2023-му році відмовила у визнанні депортаційної операції "Вісла" з 1947 року злочином проти людяності та злочином комуністичної системи. А тоді з рідних земель у південно-східній депортували на північні та західні землі Польщі 140 тисяч українців, щоб їх насильно денаціоналізувати.
Законопроєкт про засудження ідеології ОУН-б та УПА й покарання за її пропагування переслідує перш за все виборчі цілі ПіС. Його внесення до парламенту дозволить кандидатові від цієї партії мати вигляд "більшого патріота", ніж кандидат від "Громадянської коаліції" мер Варшави Рафал Тжасковський. А також показати себе "ближчим" до виборців проросійської Конфедерації, голоси яких можуть вирішити результат другого туру президентських виборів у Польщі в травні 2025 р.
Отже, згаданий законопроєкт внесли не "поляки", а лише два депутати партії ПіС, яка сподівається отримати виборчі бали від проросійського (тобто антиукраїнського) електорату. "Нічого особистого, це лише політика" – як кажуть у народі.