Очікування миру через Трампа: суспільству потрібно повертатися до реальності

Оце я спостерігаю за всіма цими рухами навколо переговорів, заморозок, виборів і цього всього зовні і в Україні. І мені наче все це дуже цікаво, але мене як людину з певним менеджерським досвідом не таких великих проєктів, як мирні перемовини і заморозка війни континентального масштабу хвилює одне питання: чи розуміють усі дописувачі масштаб і складність задачі?

Ну тобто усі ці свідки завершення війни взимку - весною розуміють наступні дрібнички:

• Встановлення лінії розмежування між сторонами може зайняти мінімум півроку, бо проводити її доведеться через сотні сіл, посадок, річок і озер. Бо це справді не Мінські, де сторонами були Україна vs ДНР - ЛНР, які проксі Росії, але все ж не повноцінні держави. Тобто на лінію в цілому клали обидві сторони. Тут так не буде. Єдиний швидкий сценарій "розмежування” - по адміністративним кордонам. Тут теж такого не проглядається.
• Контроль процесу з пункту 1 и контроль процесу припинення війни має хтось засвідчувати. В Корейській війні це була спільна комісія сторін. Тобто цю комісію треба сформувати, туди треба додати - умовно - посередників, якім обидві сторони умовно довіряють (наприклад, ОАЕ, Катар, КСА) і представників союзників і партнерів обох сторін (Китай, Індія - США, ЄС). Ці рішення мають бути ухвалені на рівні ООН чи на рівні ключових гравців. До цього багато місяців.
• Складання і уточнення списків на обмін може зайняти невідомо скільки. Бо треба буде злічити, вибачте, списки загиблих, тих хто пропав безвісти і всіх, хто буде перебувати у Росії та Україні на той момент. Цікаво, скількох наших полонених Росія могла б приховати, як КНДР і Китай приховали південнокорейських і американських. Нам би не дуже хотілося десятиліттями шукати наших там.
• Інертність дипломатичних процесів. Той поїхав туди, той з тим переговорив, передав третьому, сторони подумали, зважили, вирішили, повернулися з власною позицією, ще раз подумали. Всі попрацювали з громадською думкою. Повернулися, ще раз передомовились, а тут на фронті щось змінилося - о, давайте ще раз передомовлятися.

Це я взяв тільки 4 аспекти. Без урахування яких якась заморозка не станеться. Бо від зменшення інтенсивності бойових дій до фіксації припинення вогню (а окремі бойові зіткнення тривали і надалі) у Корейській війні минув рік. А у нас поки ніяким зменшення інтенсивності і не пахне.

У Дональда Трампа і будь-кого ще немає ніякої чарівної палички, яка може всі ці процеси пришвидшити. Навіть якщо перемовини будут про фіксацію несприятливого результату для однієї зі сторін чи для обох. Наразі от друге - найбільш ймовірне. Наразі немає реалістичних сценаріїв завершення війни, де хтось піде задоволеним.

І так, я щиро радий, що мені не доводиться і не доведеться ухвалювати настільки складні рішення, як нашому керівництву. Подобається воно комусь чи ні, ми можемо бажати чи боятися різного, а відповідальність нести все одно Зеленському.

Тому, шановні пані і панове, політики і політикині, яким не йметься вибори провести, аналітики і аналітикині, експерти і спікери. Давайте якось повертати суспільство до реальності, в якій війна триватиме ще багато-багато місяців. І ніякі перемовини, навіть коли вони будуть, не будуть швидкими. А якщо дипломати працюють - най працюють. В будь-якому випадку у них завжди багато роботи.