Як провідник мав завести на позиції особовий склад і вертатися на командно-спостережний пункт. Зізнається, що води взяв лише на 24 години, але залишився зі своїми хлопцями.
"Як мінімум, для того щоби підтримати їхній морально-психологічноий стан. Багато хто був лише місяць як з учебки", – розповідає офіцер.
Він ініціював виходи для подавлення вогнем скупчень ворожої піхоти. Окупанти зазнали значних втрат.
"Доволі мало часу минуло з моменту мого останнього іспиту в Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. А життя підкинуло ще один екзамен – випробувала мої знання й уміння командира в боях за Торецьк. Думаю, впорався на чотири з плюсом, - підсумовує Микола. - Прийшов абсолютно підготовленим. Тактику дій я знаю, як спілкуватися з людьми, відчуваю – можу прийняти й батальйон. Я став офіцером, щоби зберегти якнайбільше життів наших хлопців. І робитиму це, передусім навчаючи особовий склад грамотно й ефективно воювати".